Максимафілія
.jpg)
Максимафілія — напрямок філателії, що включає вивчення та створення картмаксимумів.[1] Це одна з одинадцяти класифікацій філателії, визнаних Міжнародною федерацією філателії (ФІП), і тому має власну комісію ФІП.
Комісія ФІП по максимафілії проводить кожні два роки конференцію з цього питання, востаннє в Сеулі в 2014 році.[2]
Опис[ред. | ред. код]
У філателії картмаксимум (також відома як максі-карта або максікартка) — це листівка з поштовою маркою, розміщеною на стороні із зображенням картки, де марка та карта збігаються або перебувають у максимальній відповідності.[3][4] Погашення або поштовий штемпель зазвичай пов’язаний із зображенням на лицьовій стороні картки та марки. Мета максимафілії полягає в отриманні поштової картки, зображення на якій тісно пов'язане із сюжетом поштової марки, а в ідеалі ще й з відповідним поштовим штемпелем. Якщо всі три ці елементи узгоджуються між собою, то така картка справді є карткою максимальної відповідності (звідси й назва «максимафілія»).
Бажано, щоб зображення на поштовій картці не було просто збільшеним зображенням на поштовій марці, але з цього правила є винятки. Наприклад, такий витвір мистецтва, як картина (а не його деталь), часто показується повністю як на поштовій картці, так і на поштовій марці картмаксимуму.
Не кожна країна випускає картмаксімуми (наприклад, США випустили дуже мало). Деякі, з тих що випускають, мають лише обмежену кількість випусків щороку (наприклад, Німеччина), тоді як інші випускають картмаксимум для кожної марки (наприклад, Австралія).[5]
Історія[ред. | ред. код]
Максимафілія з'явилася на початку XX століття, але набула широкого поширення та організованого характеру тільки після Другої світової війни. До цього картмаксимуми створювалися як сувеніри, найчастіше — для туристів.[6] Максимафілія тісно пов’язана з колекціонуванням тематичних поштових марок, і багато тематичних колекцій доповнюються відповідними картмаксимумами.
Виставки[ред. | ред. код]
Покази картмаксимумів стали популярними на змагальних філателістичних виставках, і FIP розробила спеціальні правила, щоб допомогти оцінювати роботи.[7]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Carlton, R. Scott. The International Encyclopaedic Dictionary of Philately, Krause Publications, Iola WI, 1997, p.154. ISBN 0-87341-448-9.
- ↑ FIP Commission for Maximaphily. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 21 жовтня 2011.
- ↑ Postcard formats: Maxicards. www.postcrossing.com (англ.). Процитовано 26 серпня 2017.
- ↑ The Wonderful World of Maximum Cards. www.virginstamps.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 26 серпня 2017.
- ↑ Search Results for "maxicards". Australia Post Shop. 18 жовтня 2021.
- ↑ Healey, Barth. "Pastimes; Stamps". New York Times. 20 May 1990.
- ↑ Regulations for the evaluation of Maximaphily exhibits. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 травня 2009.