Максимович Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максимович Микола Григорович
Максимович Микола Григорович

Час на посаді:
1971 — 1981

Час на посаді:
25 вересня 1953 — 26 червня 1963
ПопередникЯмпольський Стефан Михайлович
НаступникДенисенко Григорій Іванович

Час на посаді:
1963 — 1981
ПопередникЛазаренко Євген Костянтинович
НаступникЧугайов Володимир Петрович

Народився16 (29) квітня 1914(1914-04-29)
с. Добратичі, тепер Люблінського воєводства, Польща
Помер10 червня 1981(1981-06-10) (67 років)
Львів
ГромадянствоПольща, СРСР
Національністьукраїнець
Політична партіяКомпартія України
ДружинаМарія Кіх
Нагороди
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоної Зірки

Микола Григорович Максимович (16 (29) квітня 1914(19140429), село Добратичі, Холмська губернія, Рос. імперія, тепер Люблінського воєводства, Польща — 10 червня 1981, Львів) — український вчений у галузі електротехніки, доктор технічних наук (з 1969), професор (з 1962), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (з 1964). Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 (29 квітня) 1914 року в селі Добратичі (Холмська губернія), тепер Люблінського воєводства, Польща.

Закінчив гімназію у місті Холмі, у 1933 вступив до Львівської політехніки. Став членом підпільної комсомольської організації, розповсюджував нелегальну літературу, за що був у 1937 році заарештований і виключений із університету.

У 1939 був ув'язнений за комуністичну діяльність, відбував покарання у концтаборі Береза Картузька. Під час нападу гітлерівської Німеччини на Польщу звільнений з ув'язнення, продовжив навчання на електротехнічному факультеті ЛПІ. У 1941 році закінчив електротехнічний факультет Львівського політехнічного інституту.

З 1941 — інженер-конструктор конструкторського бюро Харківського електромеханічного заводу у Харкові, потім у місті Кемерово РРФСР. З 1943 р. — радист у диверсійному загоні НКВС СРСР імені Богдана Хмельницького.

З 1945 року — комсорг ЦК ВЛКСМ у Львівському політехнічному інституті, старший лаборант кафедри загальної і теоретичної електротехніки. У 1945 р. вступив в аспірантуру без відриву від виробництва на кафедрі загальної і теоретичної електротехніки.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1949 р., після закінчення аспірантури та захисту кандидатської дисертації, здобув учений ступінь кандидата технічних наук, а згодом затверджений у вченому званні доцента.

З 1950 року — заступник директора з навчальної роботи, одночасно завідувач кафедрою теоретичної та загальної електротехніки. З 25 вересня 1953 до 1963 року — директор Львівського політехнічного інституту.

У 1963 — червні 1981 р. — ректор Львівського державного університету імені Івана Франка. Одночасно працював завідувачем кафедри теоретичних основ електрорадіотехніки Львівського державного університету.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Науковий керівник спеціальної науково-дослідної лабораторії, яка працювала над створенням нових типів навчальних машин; відповідальний редактор двох томів наукових записок з питань теорії електричних і магнітних ланцюгів; опублікував понад 30 наукових праць.

Автор[ред. | ред. код]

Основні праці з теоретичної електротехніки, теорії і розробки методів розрахунку електричних кіл.

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]