Максимівка (Кременчуцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Максимівка
Сільська рада
Сільська рада
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Рада/громада Максимівська сільська рада
Код КОАТУУ 5322482601
Основні дані
Засноване 1515
Населення 2052
Поштовий індекс 39720
Телефонний код +380 536
Географічні дані
Географічні координати 49°11′07″ пн. ш. 33°10′07″ сх. д. / 49.18528° пн. ш. 33.16861° сх. д. / 49.18528; 33.16861Координати: 49°11′07″ пн. ш. 33°10′07″ сх. д. / 49.18528° пн. ш. 33.16861° сх. д. / 49.18528; 33.16861
Середня висота
над рівнем моря
99 м
Місцева влада
Адреса ради 397220, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Максимівка, вул. Соборності, 17, 73-74-42
Карта
Максимівка. Карта розташування: Україна
Максимівка
Максимівка
Максимівка. Карта розташування: Полтавська область
Максимівка
Максимівка
Максимівка. Карта розташування: Кременчуцький район
Максимівка
Максимівка

Максимівка у Вікісховищі?

Макси́мівка — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 2052 осіб. Орган місцевого самоврядування — Максимівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Максимівка знаходиться на лівому березі Кременчуцького водосховища, вище за течією на відстані 2 км розташоване смт. Градизьк (Глобинський район), нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Недогарки. Поруч проходить автомобільна дорога Н08.

Історія[ред. | ред. код]

25 березня 1515 р. пан Дмитро Івашенцов склав заповітний запис на користь Київського Микільського монастиря на право збирати щорічно податки (2 копи грошей по 12 пенязей в грош) з максимівських людей. Згодом, із розбудовою бл. 1629 р. Пивського (Пивогірського, Пивогородиського) монастиря — як філії згаданого Київського Микільського (на Аскольдовій могилі) — Максимівка починає розвиватись як одна з основних маєтностей цієї чернечої обителі. Тут був зручний перевіз через Дніпро, з якого ченці мали певний митний збір. 1639 р. королівський привілей на містечко Максимівку отримав полковник коронного війська Станіслав Потоцький — відомий герой придушення козацького повстання 1638 р. під проводом Я.Острянина (Остряниці). 1646 р. С. Потоцький здобув і новий, докладніше виписаний, королівський привілей на Максимівку. Тут таки пробував закріпитись й інший відомий український пан — підкоморій київський. Юрій Немирич. У зв'язку із боротьбою між С. Потоцьким і Ю. Немиричем знають наїзд на Максимівку 1646 р. Утім, ченці до початку Козацької революції 1648 р. вели за цю маєтність судову тяжбу, яку на користь ченців вирішив вже універсал з 1650 р. гетьмана Б. Хмельницького.

За реєстром 1649 р. уперше згадується козацька Максимівська сотня Чигиринського полку (1661—1666 входила до Кременчуцького полку, після його ліквідації недовго контролювалась Полтавським полком, а бл. 1670 відійшла до Миргородського).

Під час Руїни Максимівка була спустошена (через її перевіз надто часто рухалися ворожі війська). Вона втрачає статус сотенного осередку (на користь Власівки та Городища-Градизька). Гетьман Мазепа пробував відродити тут містечко. У 1693 р. на прохання ігумена Києво-Пустинно-Микільського монастиря, якому став належати Пивський монастир Іоасафа Кроковського, він заклав тут слободу[1], себто звільнене — на певний час — від податків поселення). Утім, поразка мазепинців 1709 р. призвела до втрати Гетьманщиною Правобережжя, отже і максимівський перевіз, яким їздили на Крилів і Чигирин занепав, а Максимівка залишилася вже просто селом. 1718 Максимівка постраждала від епідемії чуми[2] В зв'язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС (1959) поеселення дещо «посунули» зі старого місця.

Економіка[ред. | ред. код]

  • Молочно-товарна ферма.
  • ПП «Колос».
  • ПП «Кременчук Нафтохімсервіс».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Максимовський НВК.

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцем села є Крівченко Сергій Федорович (1984—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея[ред. | ред. код]

Відділення зв'язку (Максимівка, Кременчуцький райн).JPG Пам'ятник односельцям та воїнам, що визволяли село під час Другої світової війни (Максимівка, Кременчуцький район - 01).JPG
Відділення зв'язку
Пам'ятник односельцям та воїнам,
що визволяли село під час Другої світової війни

Література[ред. | ред. код]

  • Вирський Д. Українне місто: Кременчук від заснування до року 1764-го. — К., 2011.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (укр). Київ: Наукова думка. с. 70,д.219. 
  2. Вирський Д. «Українне місто»: Кременчук від заснування до року 1764-го. К., 2011

Посилання[ред. | ред. код]