Максим IV Константинопольський
| Максим IV Константинопольський | |
|---|---|
| грец. Μάξιμος Δ΄ | |
| Помер | Монастир Ватопед, Османська імперія |
| Країна | .svg){kind=small} Османська імперіяСхідна Римська імперія |
| Діяльність | священник |
| Посада | Константинопольський патріархат |
Максим IV (так званий Манасій) — Вселенський патріарх у 1491–1497 рр.[1].
Він був монахом Ватопедського монастиря на горі Афон на ім'я Манасій. Згодом був ігуменом монастиря[2], коли його було обрано в 1486 році, під час патріархату Симеона, митрополитом Серреса. Він був обраний Вселенським Патріархом на початку 1491 року і змінив своє ім'я на Максим[3][a].
Як патріарх він захищав права православних, які проживали на території Венеційської республіки[5]. Під час свого патріарства він зіткнувся з реакцією своєї пастви[3], він був втягнутий у конфлікт із святим монахом Гавриїлом[6][7] і, зрештою, був змушений піти у відставку в 1497 році. Однак після своєї відставки він продовжував брати активну участь у церковних справах, навіть змовившись проти наступника Ніфона II, за часів патріархату якого він був змушений знову піти у Ватопедський монастир[7], де й помер у 1502 році.[2] Його останки були перенесені в Сустаса, Вуковіна, де був побудований храм в його ім'я.
- ↑ Grumel, 1958.
- ↑ а б Πατριάρχης Κωνσταντινουπόλεως Μάξιμος Δ’. Βατοπαιδινή Προσωπογραφία. Ιερά Μεγίστη Μονή Βατοπαιδίου. 11 Μαΐου 2011. Процитовано 18 Απριλίου 2021.
- ↑ а б Bekker, 1849.
- ↑ Kiminas, 2009.
- ↑ Haldon, 2008.
- ↑ Κομνηνός Υψηλάντης, 1870.
- ↑ а б Ζαχαριάδου, 1996.
- Вселенський Патріархат Αρχειοθετήθηκε
- Священна митрополія Серрська і Нігрітська
- Προκόπιος Τσιμάνης (1981). Από υψηλή σκοπιά οι Πατριάρχαι Κωνσταντινουπόλεως, τόμ. Α΄. с. 110—112.
- Grumel, Venance (1958). Traité d'études byzantines. Παρίσι: Presses universitaires de France. ISBN 9607217225.
- Bekker, August Immanuel (1849). Historia Politica et Patriarchica Constantinopoleos; Epirotica. Bonn.
- Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate. Wildside Press LLC. ISBN 978-1-4344-5876-6.
- Haldon, John (2008). The Oxford Handbook of Byzantine Studies. Oxford Oxfordshire: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-925246-6.
- Κοµνηνός Υψηλάντης, Αθανάσιος (1870). Εκκλησιαστικών και πολιτικών των εις δώδεκα, Βιβλίον Η, Θ΄και Ι΄ ήτοι Τα µετά την Άλωσιν (1453-1789), (Εκ χειρογράφου της ιεράς µονής του Σινά). Κωνσταντινούπολη: εκδιδόντος Αρχιµ. Γερµανού Αφθονίδου Σιναΐτου.
- Ζαχαριάδου, Ελισάβετ Α. (1996). Δέκα τουρκικά έγγραφα για την Μεγάλη Εκκλησία (1483-1567) (PDF). Αθήνα: Εθνικό Ίδρυμα Ερευνών, Ινστιτούτο Βυζαντινών Ερευνών. ISBN 960-7094-69-7.
