Максунуоха
Максунуоха[2] (Муксунуоха) — річка в Росії, протікає територією Усть-Янського району Якутії. Довжина річки — 267 км, площа водозбірного басейну становить 3660 км2[3].
Починається в багатій озерами частково заболоченій місцевості[2]. Від витоку тече в східному напрямку, північніше від озера Урюнг-Улах повертає на північ, а потім на північний захід. В середній течії меандрує, береги обривисті. Ближче до гирла входить у зону боліт. Вище від впадіння Мурукана ширина річки становить 95 м, глибина — 2 м. Впадає в Селяхську губу моря Лаптєвих північніше від села Юкагир, утворюючи дельту[4].
Басейн річки входить до складу ключової орнітологічної території «Басейн Санга-Юрях», є територією линяння білолобої гуски і гуменника[5].
В долині річки виявлено кілька туш плейстоценових тварин, зокрема мамонта[6]. У вічній мерзлоті в районі озера Микита і річки Максунуоха методом ехолокації знайшли дві ноги мамонта віком приблизно 20-40 тис. років[7].
Притоки[ред. | ред. код]
Об'єкти перелічено в порядку від гирла до витоку.
- 12 км: Арга-Бирахчання[2] (лв)
- 32 км: Куку[2] (лв)
- 34 км: Мурукан[2] (пр)
- 56 км: Тохон[2] (пр)
- 65 км: Ілін-Бирахчання[2] (лв)
- 75 км: Ус-Булгуннях[2] (пр)
- 144 км: Онной[2] (пр)
- 165 км: Бульчут-Юрюєте[2] (лв)
- 175 км: Чалимаги-Юрюєте[2] (лв)
Дані водного реєстру[ред. | ред. код]
За даними державного водного реєстру Росії належить до Ленського басейнового округу, річковий басейн — Яна, водогосподарська ділянка — річки басейну моря Лаптєвих від межі басейну річки Яна на заході до межі басейну Східносибірського моря (мис Святий Ніс) на сході[3].
Код об'єкта в державному водному реєстрі Росії — 18040300412117700031762[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Аркуш карти R-54-III,IV оз. Урюнг-Улах. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
- ↑ а б в Максунуоха / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ Аркуш карти R-54-I,II Юкагир. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
- ↑ Государственная геологическая карта Российской федерации. Масштаб 1:1000000 (третье поколение). Серия Лаптево-Сибироморская. Лист S–53 (о. Столбовой), 54 (Ляховские о-ва). Объяснительная записка. — СПб. : Картографическая фабрика ВСЕГЕИ, 2016. — С. 258.
- ↑ Питулько В.В., Павлова Е.Ю. Местонахождения Урез-22 и Озеро Никита: новые свидетельства расселения человека в Сибирской Арктике в финальном плейстоцене // Записки ИИМК РАН. — 2014. — № 10 (9 квітня). — С. 3—15. Архівовано з джерела 15 січня 2022. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ Якутский мамонт оказался непригодным для клонирования [Архівовано 9 лютого 2021 у Wayback Machine.], 14 мая 2003 г.