Макс Борн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макс Борн
нім. Max Born
Max Born.jpg
Народився 11 грудня 1882(1882-12-11)
Бреслау, Німецька імперія
Помер 5 січня 1970(1970-01-05) (87 років)
Ґетінґен, За́хідна Німе́ччина
Поховання Ґетінґенський міський цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність Німеччина Німеччина
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь наукових інтересів Фізика
Заклад Геттінгенський університет
Франкфуртський університет
Единбурзький університет
Науковий керівник Карл Рунге
Відомі учні Марія Гепперт-Маєр
Фрідріх Гунд
Паскуаль Йордан
Роберт Оппенгеймер
Віктор Фредерік Вайскопф
Член Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Академія наук НДР, Леопольдина, Геттінгенська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Göttingen Eighteen[d], Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і Royal Society of Edinburgh[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1954)
Медаль Г'юза (1950)
Медаль імені Макса Планка (1948)
Автограф Max Born signature.svg

CMNS: Макс Борн на Вікісховищі

Макс Борн (нім. Max Born; *11 грудня 1882 — †5 січня 1970) — німецький фізик-теоретик.

Член Лондонського королівського товариства, член Геттінгенської академії наук. Іноземний член AH СРСР (з 1934). З 1921 — професор теоретичної фізики Геттінгенського університету. 1933 емігрував до Англії, де спочатку очолював кафедру теоретичної фізики в Кембриджському, а з 1936 — в Единбурзькому університетах. Основні праці Борна присвячені динаміці кристалічних ґраток, квантовій механіці (Нобелівська премія, 1954), теорії будови атома і теорії відносності.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в м. Бреслау (Королівство Пруссія) (зараз Вроцлав, Польща). Батько, Густав Борн, працював викладачем анатомії та займався дослідженнями з ембріології та механіки розвитку. Батьки померли ще до того, як Макс закінчив гімназію.

Перші роки в університеті Бреслау Макс Борн, окрім природничих наук (що стали основою його подальшої кар'єри), вивчає філософію та історію мистецтв. Два літніх семестри Макс проводить в університетах Гейдельберга та Цюриха (в останньому відвідує лекції видатного математика А. Гурвіца). Далі настає черга Геттінгенського університету — тодішньої «Мекки німецьких математиків» — де працювали «три пророки»: Фелікс Клейн, Давид Гільберт та Герман Мінковський. Невдовзі Гільберт запропонував Борну посаду свого приватного асистента, яка не оплачувалася, проте давала можливість «щоденно бачити та чути» видатного математика. Гільберт та Мінковський (яки були дуже близькими друзями) запрошували Макса приєднатися до їхніх прогулянок місцевими лісами, під час «я вчився в них не тільки сучасній математиці, але й важливішим речам: критичному ставленню до традиційних державних та суспільних інститутів, яке зберіг на все життя».

В 1907 році Макс Борн отримав ступінь доктора, після чого рік відбув на військовій службі (кавалерійські війська в Берліні). Наступні шість місяців Макс провів у Кембриджі з метою більш глибоко вивчити фундаментальні проблеми фізики. Невдовзі після повернення в Бреслау Мінковський, у відповідь на надісланий Борном новий розв'язок задачі про обчислення власної електромагнітної маси електрона, запрошує Макса повернутися до Гетінгену. Через кілька тижнів (у січні 1909 року) Мінковський помирає, проте робота Борна не залишається непоміченою, і професор Фогт пропонує йому посаду приват-доцента.

Помер Макс Борн у Геттінгені і був похований на одному кладовищі з Вальтером Нернстом, Вільгельмом Вебером, Максом фон Лауе, Максом Планком та Давидом Гільбертом.

Книги (видані в перекладі в СРСР)[ред.ред. код]

  • Борн М. Атомная физика. — М. : Мир, 1965. — 508 с.
  • Борн М. Лекции по атомной механике. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1934. — 312 с.
  • Борн М. Моя жизнь и взгляды. — М. : Прогресс, 1973. — 176 с.
  • Борн М. Оптика. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1937. — 796 с.
  • Борн М. Размышления и воспоминания физика. — М. : Наука, 1977. — 280 с.
  • Борн М. Современная физика. — Л.-М. : ОНТИ, 1935. — 264 с.
  • Борн М. Теория относительности Эйнштейна и ее физические основы. — Л.-М. : ОНТИ, 1938. — 268 с.
  • Борн М. Физика в жизни моего поколения. — М. : ИЛ, 1963. — 536 с.
  • Борн М. Эйнштейновская теория относительности. — М. : Мир, 1964. — 456 с.
  • Борн М., Вольф Э. Основы оптики. — М. : Наука, 1970. — 720 с.
  • Борн М., Гепперт-Майер М. Теория твердого тела. — Л.-М. : ОНТИ, 1938. — 268 с.
  • Борн М., Хуан Кунь Динамическая теория кристаллических решеток. — М. : ИЛ, 1958. — 488 с.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.