Макс Регер

Макс Регер
Ім'я при народженні	нім. Johann Baptist Joseph Maximilian Reger
Псевдо	Max Reger
Народився	19 березня 1873(1873-03-19)[…]  Бранд, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія
Помер	11 травня 1916(1916-05-11)[…] (43 роки)  Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Рейх  ·інфаркт міокарда
Поховання	Вальдфрідгоф
Країна	Баварське королівство
Діяльність	композитор, диригент, піаніст, музикознавець, викладач університету, органіст, музичний педагог, аранжувальник, general music director
Вчителі	Гуго Ріман і Albert Fuchsd
Відомі учні	Dezső Antalffy-Zsirossd, Sándor Jemnitzd, Mansi Barberisd, Othmar Schoeckd, Ервін Шульгофф, Hermann Kellerd, Аарре Меріканто, Yuliya Veysbergd, Eleni Lambirid, Cesare Nordiod і Ernest Pingoudd
Знання мов	німецька
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона і Мюнхенська вища школа музики і театру
Жанр	класична музика
Magnum opus	Requiem
Родичі	Johann Baptist Ulrichd
Діти	Christa Regerd і Lotti Regerd
IMDb	ID 1167203
Медіафайли у Вікісховищі

Макс Регер (повне ім'я — Йоганн Баптист Йозеф Максіміліан Регер, Johann Baptist Joseph Maximilian Reger; 19 березня 1873(18730319) — 11 травня 1916) — німецький композитор, органіст, піаніст, диригент, музичний теоретик, педагог. Учень Гуго Рімана.

Біографія

У 1890—1896 р. Регер викладав у консерваторії у Вісбадені (теоретичні предмети, фортепіано, орган), з 1905 року — в Музичній академії в Мюнхені (композиція, орган), в 1907—1916 р. — професор Лейпцизької консерваторії (композиція), одночасно музичний директор Лейпцизького університету. У 1911—1914 роках придворний капельмейстер у Майнінгені (з 1913 р. головний музичний директор). Концертував як піаніст і диригент (в 1906 році у Петербурзі).

У творчості Регера, представленому всіма жанрами, крім сценічного, простежуються романтичні й неокласичні тенденції. У той же час у ряді творів (сольні сонати, твори для органа, поліфонічні композиції) він звертається до принципів формоутворення епохи Й. С. Баха, прагнучи продовжити бахівську традицію на основі сучасної музичної мови. Інструментальна музика Регера переважно непрограмна; один з нечисленних винятків — «4 поеми за Арнольдом Бекліном» для симфонічного оркестру (1913), відзначені впливом Р. Штрауса й Дебюссі.

Бібліографія

• Liu, Hsin-Hung. (2004)" A study on compositional structure in Max Reger Phantasie für Orgel über den Choral, «Hallelujah! Gott zu loben, bleibe meine Seelenfreud!» D.M.A. Dissertation, University of Washington, Seattle.
• Anderson, Christopher (2003). Max Reger and Karl Straube: Perspectives on an Organ Performing Tradition. Aldershot, Hampshire: Ashgate Publishing. ISBN 0-7546-3075-7.
• Bitt, Antonius (2004). Max Reger and Historicist Modernisms. Baden-Baden: Koerner. ISBN 3-87320-595-5.
• Cadenbach, Rainer (1991). Max Reger und Seine Zeit. Laaber, Germany: Laaber-Verlag. ISBN 3-89007-140-6.
• Grim, William (1988). Max Reger: A Bio-Bibliography. Westport, Connecticut: Greenwood Press. ISBN 0-313-25311-0.
• Пірієв О. Стильова еволюція камерно-інструментальної творчості Макса Регера : дис. канд. мист. 17.00.03 – Музичне мистецтво / Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського Київ, 2021. 203 с. [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]

Див. також

• Олександр Шайхет

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макс Регер

• Фонд Макса Регера в Нью-Йорку, США [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Інститут Макса Регера у Карлсруе, Німеччина
• Вільні ноти авторства Reger на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
• Макс Регер: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
• Записи в MP3 та MIDI: Logos Virtual Library [Архівовано 20 лютого 2008 у Wayback Machine.], органні твори
• Сторінка на сайті mmv.ru [Архівовано 29 квітня 2007 у Wayback Machine.]