Макс Регер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс Регер
Reger.jpg
Ім'я при народженні нім. Johann Baptist Joseph Maximilian Reger
Псевдо Max Reger
Народився 19 березня 1873(1873-03-19)[1][2][…]
Бранд, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німецька імперія
Помер 11 травня 1916(1916-05-11)[1][2][…] (43 роки)
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія[1]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Діяльність композитор, органіст, диригент, піаніст, музикант, музикознавець, викладач університету, орган, музичний педагог
Вчителі Hugo Riemann[d] і Albert Fuchs[d]
Відомі учні Dezső Antalffy-Zsiross[d], Sándor Jemnitz[d], Mansi Barberis[d], Othmar Schoeck[d], Ервін Шульгофф, Hermann Keller[d] і Аарре Меріканто
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Жанр класична музика
Magnum opus Requiem[d]
IMDb nm1167203

Макс Регер (повне ім'я — Йоганн Баптист Йозеф Максіміліан Регер, Johann Baptist Joseph Maximilian Reger, нар. 19 березня 1873(18730319) — пом. 11 травня 1916) — німецький композитор, органіст, піаніст, диригент, музичний теоретик, педагог. Учень X. Рімана.

В 1890—1896 р. Регер викладав у консерваторії у Вісбадені (теоретичні предмети, фортепіано, орган), з 1905 г.-в Музичної академії в Мюнхені (композиція, орган), в 1907—1916 р. — професор Лейпцігської консерваторії (композиція), одночасно музик-директор Лейпцігського університету. В 1911—1914 р. придворний капельмейстер у Майнінгені (з 1913 р. генерал-музик-директор). Концертував як піаніст і диригент (в 1906 р. у Петербурзі).

У творчості Регера, представленому всіма жанрами, крім сценічного, простежуються романтичні й неокласичні тенденції. У той же час у ряді творів (сольні сонати, твори для органа, поліфонічні композиції) він звертається до принципів формоутворення епохи Й. С. Баха, прагнучи продовжити бахівську традицію на основі сучасної музичної мови. Інструментальна музика Регера переважно непрограмна; одне з нечисленних виключень — 4 поеми по А. Бекліну для симфонічного оркестру (1913), відзначені впливом Р. Штрауса й Дебюссі.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Liu, Hsin-Hung. (2004)" A study on compositional structure in Max Reger Phantasie für Orgel über den Choral, «Hallelujah! Gott zu loben, bleibe meine Seelenfreud!» D.M.A. Dissertation, University of Washington, Seattle.
  • Anderson, Christopher (2003). Max Reger and Karl Straube: Perspectives on an Organ Performing Tradition. Aldershot, Hampshire: Ashgate Publishing. ISBN 0-7546-3075-7.
  • Bitt, Antonius (2004). Max Reger and Historicist Modernisms. Baden-Baden: Koerner. ISBN 3-87320-595-5.
  • Cadenbach, Rainer (1991). Max Reger und Seine Zeit. Laaber, Germany: Laaber-Verlag. ISBN 3-89007-140-6.
  • Grim, William (1988). Max Reger: A Bio-Bibliography. Westport, Connecticut: Greenwood Press. ISBN 0-313-25311-0.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макс Регер