Макс ван дер Стул

Макс ван дер Стул
нід. Max van der Stoel
Народився	3 серпня 1924(1924-08-03)[…]  Ворсхотен, Південна Голландія, Нідерланди
Помер	23 квітня 2011(2011-04-23)[…] (86 років)  Гаага, Нідерланди  ·хвороба
Країна	Нідерланди
Діяльність	політик, дипломат, викладач університету, суддя
Галузь	міжнародні відносини і політика
Alma mater	Лейденський університет і Лейденська міська гімназіяd
Знання мов	нідерландська і чеська
Заклад	Тілбурзький університетd, Лейденський університет, Організація Об’єднаних Націй і Лейденський університет
Посада	Депутат Європейського парламенту, член палати представників Нідерландів, член Сенату Нідерландів, Міністр закордонних справ, Міністр закордонних справ, член палати представників Нідерландів, член палати представників Нідерландів, Secretary of State for Foreign Affairsd, посол, High Commissioner on National Minoritiesd, заступник члена в Парламентській асамблеї Ради Європиd, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи, Cleveringa chaird і член палати представників Нідерландів
Партія	Партія праці
Автограф
Нагороди	Dr. J.P. van Praag-prijsd (1993) Медаль ґезівd (1993) премія Чотирьох свобод — Свобода словаd (1982) J.B. Broeksz awardd (1996) Вотелерівська премія мируd (1995) Гессенська премія мируd (2001) Q42139673? honorary doctor of the University of Utrechtd почесний доктор Афінського університетуd Програма Фулбрайта
Медіафайли у Вікісховищі

Макс ван дер Стул (нід. Max van der Stoel; нар. 3 серпня 1924(19240803), Ворсхотен, Нідерланди — пом. 23 квітня 2011, Гаага, Нідерланди) — нідерландський політичний діяч, міністр закордонних справ (1973–1977, 1981–1982), один з провідних європейських дипломатів другої половини XX століття. 2000 особисто розслідував факти порушення прав української національної громади в Російській Федерації.

Біографія

Здобув вищу освіту в галузі права та соціології в Лейденському університеті. У 1947 р. отримав ступінь доктора права, а в 1953 р. — докторський ступінь з соціології. У 1999–2001 рр.. очолював кафедру прав людини в Лейденському університеті, в 2001–2003 рр.. був запрошеним професором міжнародного та європейського права в Університеті Тілбург.

З моменту заснування (1946) вступив в Партію праці. У 1953–1958 рр.. був співробітником фонду Wiardi-Beckman-Stiftung, науково-дослідного центру партії. З 1963 р. стає секретарем партії з міжнародних справ. У 1960–1965 рр.. — депутат першої палати, в 1966–1973 і 1977–1981 рр.. — депутат другої палати парламенту Нідерландів.

• 1965–1966 рр.. — державний секретар у закордонних справах.
• 1973–1977 і 1981–1982 рр.. — Міністр закордонних справ Нідерландів. На цій посаді в 1976 р. був президентом ради Євросоюзу. Під час візиту в 1977 р. до Чехословаччини зустрівся з представниками опозиційного руху «Хартія 77», що викликало обурення офіційної Праги.
• 1983–1986 рр.. — представник Нідерландів при ООН, в 1991–1999 рр.. очолював спецкомісію ООН з дотримання прав людини в Іраку.
• 1986–1992 рр.. — член Державної ради. У травні 1991 р. йому було присвоєно звання державного міністра.
• 1993–2001 рр.. — Верховний комісар у справах національних меншин Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

У 2001 р. був призначений спеціальним радником Верховного представника Європейського союзу з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки по Македонії.

2001 року нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня (Україна).

Посилання

• Max van der Stoel Award [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]