Мак'яйолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Худ. Адріано Чечоні. «Кафе Мікеланджело в Флоренції», де збирались художники, 1861 р.

Мак'яйолі ( італ. Macchiaioli) - назва творчого товариства художників з міста Флоренція, що працювали в період 1855 - 1880 рр. в Італії

Попередники[ред.ред. код]

Філіппо Паліцци. «Давній неаполітанський візок»

На перші місця в суспільному житті Італії середини 19 ст. вийшли не проблеми мистецтва, а проблеми національно-визвольної боротьби проти Австрійської імперії, проблема об'єднання розрізнених земель (дрібних державних утворень) в єдину державу, як то давно відбулося в Великій Британії, Франції, Російській імперії.

По завершенні процесу з'єднання країни в єдине королівство у художників з міста Флоренція визріло прагнення створити нове творче товариство. Ідейна платформа товариства протистояла і пізньому класицизму, і відірваній від реалій літературності романтизму, і академізму 19 ст., що переживав кризу. Дослідники Італії відносять напрямок до реалізму і попередників імпресіонізму в національному мистецтві.

Риси національного реалізму вже мали місце в мистецтві П'ємонту і у неаполітанських художників, найбільш відкритих до новітніх тенденцій західноєвропейського мистецтва. Художник з П'ємонту Антоніо Фонтанезі( 1818-1882 ) був справжнім послідовником нуднуватої манери Каміля Коро, що відвідав Італію. Різноманітнішими були сюжети і твори Джачінто Джиганте (1806-1876) та Філіппо Паліцци (1818-1899).

Назва[ред.ред. код]

Найцікавішим і конструктивним напрямком середини 19 ст. італійці вважають мак'яйолі. Назва походить від слова macchia — плямка. Назву «мак'яйолі» вперше використав якийсь репортер в виданні «Gazzetta del Popolo» 1862 р. Назва спочатку мала несхвальний, іронічний присмак і характеризувала помітну особливість манери художників - працювати яскравішими фарбами і плямками.

Склад товариства[ред.ред. код]

Художники товариства в кафе «Мікеланджело»

Майже всі члени нового товариства були в минулому пов'язані з національно-визвольним рухом на чолі з Джузеппе Гарібальді. Місцем зустрічей товариства стане флорентійське кафе «Мікеланджело», яке теж стане об'єктом зображень художників товариства. До складу товариства увійшли як художники, так і скульптор, серед яких -

  • Джованні Фатторі ( 1825-1902 )
  • Серафіно де Тіволі ( 1826 –1892 )
  • Телемако Сіньоріні ( 1835 –1901 )
  • Джузеппе Аббаті ( 1836 –1868 )
  • Сільвество Лега ( 1826 – 1895 )
  • Одоардо Боррані ( 1833 –1905 )
  • Федеріго Дзандоменегі ( 1841-1917 )
  • Адріано Чечоні ( 1836-1886 )
  • Еугеніо Праті ( 1842 –1907 )
  • Вінченцо Кабьянка ( 1827 –1902 ) та ін.

Художники товариства багато зробили для відродження колишньої слави митців Італії і вважаються засновниками сучасного живопису країни. Адже вони намагалися зробити сучаснішою художню мову італійського живопису і підкреслити вартість реальності на відміну від міфілогічних чи літературних сюжетів.

Галерея творів[ред.ред. код]

Постмак'яйолі[ред.ред. код]

Напрямок використав всі можливості розвитку і поступився місцем іншим ідейним напрямкам. Флорентійських художників нового покоління назвали постмак'яйолі, що працювали в період між 1880 - 1930 роками. До них зараховують - Джованні Бартолена, Оскара Гілья, Плініо Номелліні, Адольфо Томазі, Гульельмо Мікелі, Томазі Аньоло, Лоренцо Віані, Леонелло Капелло та ін. Але кризові тенденції в товаристві розпочалися раніше. Дехто взагалі покинув Італію і перебрався в Париж, перейшовши на формальні позиції імпресіонізму. Після Фатторі мак'яйолі вичерпало можливості розвитку і перетворилося на тосканський провінціализм. В кінці 19 століття уособленням віртуозного буржуазного живопису стануть твори італійця Джованні Болдіні, що працюватиме в Парижі. Традиції національного демокатичного живопису знайдуть краще втіленя в творах Джованні Сегантіні ( 1858-1899 ), відкритого як до реалістичних традицій, так і впливів символізму.

Джерела[ред.ред. код]

Джованні Фатторі. «Кавалерія на сільській вулиці»
  • Piero Bargellini, Caffè Michelangiolo, Vallecchi editore, Firenze, 1944.
  • Steingräber, E., & Matteucci, G. (1984). The Macchiaioli: Tuscan Painters of the Sunlight : March 14-April 20, 1984. New York: Stair Sainty Matthiesen in association with Matthiesen, London. OCLC 70337478.
  • Turner, J. (1996). Grove Dictionary of Art. USA: Oxford University Press. ISBN 0-19-517068-7
  • T. Panconi, Antologia dei Macchiaioli, la trasformazione sociale e artistica nella Toscana di metà 800, Pisa, 1999.
  • T. Panconi, I Macchiaioli, dipinti inediti o poco conosciuti, Pisa, 1999.
  • T. Panconi, Il Nuovo dopo la Macchia, origini e affermazione del Naturalismo toscano, Pisa, 2009.
  • Бльшая Советская Энциклопедія |http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00044/81700.htm (Стаття про товариство на російській)
  • Broude N. The Macchiaioli: Italian Painters of the Nineteenth Century — New Haven and London: Yale University Press, 1987. — ISBN 0-300-03547-0.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]