Мак (символ пам'яті)
Червоний мак (англ. Remembrance poppy) — символ пам'яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.
Використання квітки маку як символу пам'яті інспіроване віршем канадського військового лікаря Джона Мак-Крея «У полях Фландрії» (1915), що починається словами: «У полі Фландрії поміж хрестами / Гойдає вітер мак рядами, / Щоб знали місце, де ми є …» (англ. "In Flanders fields the poppies blow / Between the crosses, row on row / That mark our place …", переклад Наталії Безсонової)[1][2]. Був уперше використаний Американським легіоном для вшанування пам'яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. Символ поширений у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії.
Ідея використовувати червоний мак як символ пам'яті належить Моїні Майкл[en], викладачці Університету Джорджії, Сполучені Штати. У листопаді 1918 року під враженням від поеми Маккрея вона написала власний вірш «Ми збережемо Віру» (англ. "We Shall Keep the Faith"), де заприсяглася завжди носити червоний мак у пам'ять за загиблими.[3].
Від самого початку йшлося не про живі квіти — надто тендітні для того, щоб їх кріпити на одязі. Першу штучну квітку маку Майкл виготовила у листопаді 1918 року з шовку. На конференції Юнацької Християнської Асоціації вона роздала присутнім ще кілька десятків знаків — започаткувавши таким чином кампанію за визнання червоного маку національним символом пам'яті. Після 1918 року Моїна Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни.
Заклик Майкл підтримали не лише її співвітчизники-американці, а й співвітчизники Маккрея — канадці, а також британці та мешканці інших держав британської імперії, а також француженка Анна Герен[en], яку називали «маковою леді».
У 1920 році на з'їзді Американського легіону у Клівленді Герен закликала запровадити «Міжсоюзницький день маку» — як нагадування про те, що на полях Європи французи, американці та піддані Британської імперії билися разом. Купівля шовкових маків, виготовлених дітьми та вдовами з місцевостей, спустошених війною, мав стати живим проявом солідарності.
Визнаним символом пам'яті про загиблих мак став і в Польщі, але вже радше під час другої світової, значною мірою завдяки пісні «Червоні маки на Монтекассіно» — у ній його колір вже був прямо пов'язаний із кров'ю (до того ж червоний є одним з кольорів польського прапору).
Втім, з поширенням наративів про примирення колишніх супротивників — акценти почали змінюватися. І з символу військового братерства та союзницької солідарності червоний мак поступово перетворюився на знак пам'яті про всіх полеглих вояків[4].
На початку 1980-х років білоруським телебаченням був знятий відеокліп Юрія Антонова на пісню «Маки» (слова Г. Поженяна), в якій є згадка про Сапун-гору[5].
Червоний мак вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.
Дизайн українського червоного маку розроблено за сприяння Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.[6] Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою зазвичай розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни (1939 та 1945) та гасло «Ніколи знову»[7].
У березні 2015 року указом Президента України запроваджено День пам'яті та примирення, який відзначається 8 травня. Цей день, а також 9 травня 2015 року, коли відзначалося 70-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, квітка червоного «маку пам'яті» використовувалася з гаслом «Пам'ятаємо, перемагаємо».[8][9]
Червоні маки, роки 1945—2015 та гасло «Пам'ятаємо, перемагаємо» розміщені також на аверсі ювілейної медалі «70 років Перемоги над нацизмом», заснованої Президентом України 29 квітня 2015 року.
- ↑ А. О. Шестаков. Етнокультурні обобливості флорономена «мак» та його еквівалентів в українській, англійській та французькій мовах // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. — 2013. — Т. 14. — С. 146-153.
- ↑ Наталія Безсонова (17.11.2012). Джон Макрей. У полі Фландрії. ХайВей. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Where did the idea to sell poppies come from? (англ.) . BBC News. 10 листопада 2006. Процитовано 18 лютого 2009.
- ↑ Олексій Мустафін. Червоний мак: від полів Фландрії до степів України. Історична правда. 2025-12-08.
- ↑ Юрий Антонов - Маки. Начало 80-х. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 7 травня 2017.
- ↑ Харківський дизайнер розробив символ для Дня Перемоги. Українська правда. 5.05.2014. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 9.05.2014.
- ↑ Україна згадуватиме полеглих у Другій світовій війні під європейським символом — червоним маком. УІНП. 5 травня 2014. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ У Києві стартував проект «Маки пам’яті». УІНП.
- ↑ Сергій Грабовський (26.04.2015). Червоний мак як символ Перемоги. Україна і агресія Росії. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 29 квітня 2015. Процитовано 1 травня 2015.
- День червоних маків // Львівська газета. 8 травня 2014
- Маки пам'яті замість «георгіївської стрічки» — Радіо Свобода [Архівовано 9 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Путінську «колорадську» стрічку українці на День Перемоги замінять хендмейдівським червоним маком // ТСН [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.]