Малама Андріяш Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андріяш Малама
Малама Андріяш Дмитрович


Прапор
Компанійський полковник
1706 — 1709
 
Народження: не пізніше 1680
Смерть: не пізніше 1730
Громадянство: Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Батько: Дмитро Малама
Дружина: Ірина Булацеи
Діти: Ірина, Михайло, Петро, Іван

Андріяш Малама (*до 1680 — †до 1730) — український військовий діяч у добу Гетьманщини, родом із Македонії. Компанійський полковник Війська Запорозького Городового.

Біографія[ред. | ред. код]

Компанійський полковник македонського походження близько 1706 року виїхав з Валахії і найнявся на службу до гетьмана Івана Мазепи. Як повідомив Андріяш під час допиту 5 вересня 1709, він приїхав до Батурина:

«з жоною и з детми... и с полгода при изменнике Мазепе ни в какой службе он не был, а потом он, Мазепа, учинил ево полковником над компанейским полком, в котором полку было под ево командою с шесть сот члвк казаков, и с тем полком служил он при нем, Мазепе, з два года и был в Белой Церкви и в других местах».

Перед початком антимосковської кампанії, Андріяш зі своїми компанійцями допомагав військам гетьмана ВКЛ Огинського. Він повернувся до Батурина у вирішальний момент кінця жовтня 1708. Іван Мазепа, як довідуємося з його повідомлення на допиті:

«приказал и ему, полковнику, с полком ево, також и другим полковникам итить за собою; и он по ево повелению с полком своим за ним пошел».
«А как де он перешел за Десну,— далі свідчив полковник,— к войску швецкому и хотя увидел он ево, Мазепину, измену, однако ж из за Десны уже уйтить не мог и служил при нем, Мазепе».

Реалії літа 1709 показували, що Україна програла і подальша боротьба марна. Після Полтавського бою Малама евакуювався до союзного Кримського ханства. Пізніше він з'явився у Бендерах, де бачив умираючого Гетьмана Мазепу. Полковник спробував домовитися із московською владою і на початку вересня 1709 переїхав під владу Московщини. Його прізвищем деякий час спекулювали агенти Петра Романова, закликаючи запорожців та мазепинців за прикладом полковника Малами припинити подальшу боротьбу і капітулювати.

Згодом Малама опиняється на службі в московській армії. Йому було наказано з полком москалів рушати на завоювання Латвії:

«маршировать под Ригу, а ис под Риги, по указу покойного гдна генерала фелтмаршала и ковалера графа Шереметева, повелено... маршировать с полком же под Ревель и быть в команде гдна генерала Боура, а от Ревеля командирован... с полком же своим в остров Эзель в крепость Аренсь-Бурх».

Андріяш Малама згадується охотницьким полковником у 1719, 1726. Помер до 1730.

Його сини Михайло, Петро та Іван служили в Гетьманщині бунчуковими товаришами. Іван пішов на службу в Угорський полк, який згодом і очолив.

Джерела[ред. | ред. код]