Маланг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маланг
Герб
герб
Skyline Malang Barat.jpg
Locator kota malang.png
Основні дані
7°58′48″ пд. ш. 112°37′12″ сх. д. / 7.98000000002777821° пд. ш. 112.62000000002778677° сх. д. / -7.98000000002777821; 112.62000000002778677Координати: 7°58′48″ пд. ш. 112°37′12″ сх. д. / 7.98000000002777821° пд. ш. 112.62000000002778677° сх. д. / -7.98000000002777821; 112.62000000002778677
Країна Flag of Indonesia.svg Індонезія
Адмінодиниця Східна Ява
Столиця для Сінгасарі[1] (історична держава, realm)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Blitar[d] ?
Площа 145,28 км²
Населення
  • 780 000 осіб (2016)
Висота НРМ 476 ± 1 м
Телефонний код (+62) 0341
Часовий пояс UTC+7
GeoNames 1636722
OSM пошук у Nominatim 3438227 ·R (Східна Ява)
Міська влада
Мер міста Q56391433?
Веб-сторінка malangkota.go.id
Мапа


CMNS: Маланг на Вікісховищі

Мала́нг[2] (інд. Malang) — місто в індонезійській провінції Східна Ява. Друге за населенням місто провінції після Сурабаї.

Історія[ред. | ред. код]

Пасар, 1930 рік

Місто виникло в Середні віки. Воно було столицею держави Сінгасарі, потім входило до складу держави Матарам. Маланг згадується в так званому Надпису Дінойо, створеному у 760 році[3]. Під час голландської колонізації Індонезії Маланг слугував популярним місцем відпочинку європейців, що знаходилися в Індонезії. Місто відоме своїм прохолодним кліматом і носить прізвисько «Париж Східної Яви».

Назва міста походить від не існуючого індуїстського храму Маланг Кучешвара, що буквально значить «Бог знищив брехню і затвердив істину». Храм не зберігся, його точне розташування невідоме.

Географія[ред. | ред. код]

На схід від міста розташований національний парк Бромо-Тенгер-Семеру, в котрому знаходиться вулкан Бромо.

Відомі уроженці[ред. | ред. код]

  • Субандріо — міністр іноземних справ Індонезії в 1957-1966 роках.

Галерея[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сінгасарі — 1222.
  2. Географический энциклопедический словарь: географические названия / Под ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп.. — М.: Советская энциклопедия, 1989. — С. 297. — 210 000 экз. 
  3. L. Damaes: "Studed' Epigraphy d'Indonesia IV. 1952