Малахов Віталій Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малахов Віталій Юхимович
Віталій Малахов.jpg
Народився 19 липня 1954(1954-07-19)
Львів, Українська РСР, СРСР
Помер 4 листопада 2021(2021-11-04) (67 років)
Київ, Україна
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність театральний режисер, театральний педагог
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності 1977 — 2021
Нагороди

Віта́лій Юхи́мович Мала́хов (19 липня 1954, Львів — 4 листопада 2021, Київ) — український театральний режисер, художній керівник-директор Київського драматичного театру на Подолі. Народний артист України (2008)[1]. Лауреат національної премії України ім. Т. Г. Шевченка в галузі мистецтва 2008 року[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Віталій Малахов народився 19 липня 1954 року у Львові.

Його творча кар'єра розпочалася 1977 року на українському телебаченні.

З травня 1978 року по вересень 1979 року він працював у Київському державному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Там ним була поставлена «Казка про Моніку»[3][4].

З 1979 року очолив Київський державний театр естради, в якому здійснив постановки вистав: «Я — Київ», «Ніч чудес», «Зоря та смерть Пабло Неруди», «Шахрай мимоволі» та інші.

З 1985 по 1987 рр. працював із своєю трупою на базі Київського Молодіжного театру, а з серпня 1987 року був створений Київський драматичний театр на Подолі[4].

З 1987 до 2021 року — художній керівник-директор Київського академічного драматичного театру на Подолі, у його доробку понад 60 вистав.

Трупа Віталія Малахова презентувала театральне мистецтво України в інших країнах: у США, Великій Британії, Італії, Мексиці, Коста-Риці, Фінляндії, Німеччині, Греції, Туреччині та у інших країнах.

У 2006 році театрові на Подолі під керівництвом Малахова за видатні досягнення у розвитку українського драматичного мистецтва надано статус академічного.

Помер 4 листопада 2021 року від сепсису у Клінічній лікарні «Феофанія»[5][6]. Прощання відбулося 8 листопада у Театрі на Подолі[7].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Фестивалі[ред. | ред. код]

Віталій Малахов є один із засновників Міжнародного театрального фестивалю «Київ—Травневий».

У 2002 році очолив Міжнародний Булгаковський фестиваль мистецтв, який розпочав свою роботу 7 вересня 2002 року виставою «Собаче серце» за п'єсою М. Булгакова у приміщенні Національного театру ім. Івана Франка.

Віталій Малахов у 2006 році започаткував фестиваль «Київ — територія миру», де було проведено мистецьку акцію-колаж за участю театрів Києва.

Він також співпрацював з Дитячою Академією мистецтв та Київським державним інститутом театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, навчав творчу молодь оволодівати майстерністю сценічної виразності, мистецтвом імпровізації та чуттєвої образної заглибленості, якими визначається сценічна майстерність.

Сім'я[ред. | ред. код]

Донька — телеведуча Даша Малахова.

Режисерські роботи в театрі[ред. | ред. код]

Навчальний театр-студія
Театр російської драми (м. Рига)
  • 1977 — «Лівша» за Б. Райцером та В. Костянтиновим
  • 1977 — «Друзі, заспіваємо про Беранжу» за Б. Окуджавою
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»
  • 2004 — «Про мышей і людей» Дж. Стейнбека
Театр «Ательє-16» (м. Київ)
Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка
Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А. В. Луначарського
Антреприза
  • 2015 — «Він — моя сестра»
Київський академічний драматичний театр на Подолі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та з нагоди Дня незалежності України. Указ від 19.08.2008 № 726/2008. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 15 серпня 2021. 
  2. а б Указ Президента України Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка от 3 березня 2008р. № 193 [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.](укр.)
  3. Віталій Малахов. Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 16 серпня 2021. 
  4. а б Віталій Малахов — біографія, освіта, сім'я, кар'єра, компромат. MY.UA (укр.). Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. 
  5. Пішов з життя знаний київський режисер та керівник театру /Вечірній Київ, 05.11.2021/. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
  6. Олег ВЕРГЕЛІС (6 листопада 2021). Втрата Малахова і майбутнє Театру на Подолі (ua). «Главком». Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 2021-11-7. 
  7. Театр Малахова (рос.). «Kyiv Daily». 7 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021. 
  8. Малахов Віталій Юхимович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. 
  9. «Киевская пектораль»: триумф Театра на Подоле и упадок национальных театров. ictv.ua. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016. 
  10. Театр Франко и Театр на Подоле стали лидерами премии "Киевская пектораль". zn.ua. 2 квітня 2020. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020. 
  11. Тетяна ПОЛІЩУК (22 січня 2021). Про свободу, дружбу, кохання, смерть, Бога та… революцію. Бенефіс Анатолія Хостікоєва (ua). Г-та «День» №9-10. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 2021-2-03. 
  12. Легендарна вистава театру Франка за участю Хостікоєва і Сумської святкує ювілей (ua). «Главком». 20 січня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 2021-2-05. 
  13. а б Режисер Віталій Малахов: «Сучасний театр має не просто переказувати сюжети, а демонструвати своє ставлення до них». Mind.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. 
  14. Віталій ЖЕЖЕРА (20 квітня 2017). «Театр — це не цегла, театр — це ми»!. Комедія «Сильніше пристрасті, більше, ніж любов…» — остання прем’єра Віталія Малахова (ua). «День». Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 2021-11-7. 
  15. Тетяна ПОЛІЩУК (14 травня 2018). «У кожному з нас — цілий світ!» Нова постановка Віталія Малахова підіймає цікаву тему — «театр у театрі» (ua). «День». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2018-7-31. 
  16. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (11 листопада 2019). Мляві дамочки 90-річної давнини (рос.). «Yabl». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 11 листопада 2019. 
  17. Сергій ВИННИЧЕНКО (21 квітня 2020). «Бджоли» досценографічного періоду (ua). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 2021-8-01. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю з Віталієм Малаховим[ред. | ред. код]