Мала Любов Трохимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мала Любов Трохимівна
Народилася 13 січня 1919(1919-01-13)
Копані
Померла 14 квітня 2003(2003-04-14) (84 роки)
Харків
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Alma mater Харківський національний медичний університет
Нагороди
Герой України (орден Держави) — 12 січня 1999 Герой Соціалістичної Праці — 1979
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Леніна — 1979 Орден Трудового Червоного Прапора — 1960 Орден Вітчизняної війни II ступеня
Державна премія СРСР Державна премія України в галузі науки і техніки

Любо́в Трохи́мівна Мала (*13 січня 1919, Копані — †14 квітня 2003, Харків) — доктор медичних наук, професор, академік НАНУ (Відділення молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, терапія, 11.1992), академік АМНУ (терапія, 03.1993); Інститут терапії АМНУ, директор (з 12.1988); завідувач кафедри шпитальної терапії і клінічної фармакології Харківського державного медичного університету (з 1955); головний редактор «Українського терапевтичного журналу».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 13 січня 1919 (с. Копані, Оріхівський район, Запорізька область); українка; батько Трохим Євдокимович (1895—1945) і мати Катерина Григорівна (1895—1985) — селяни.

Освіта: Харківський медичний інститут, лікувальний факультет (1933—1938), «Терапія»; кандидатська дисертація «Туберкулінодіагностика в клініці внутрішніх хвороб» (1950); докторська дисертація «Про зміни серцево-судинної системи при туберкульозі» (1954).

19391945 рр. — Учасник Другої Світової війни.

08.1938-06.1941 — лікар, лікарня в с. Петровеньки Іванівського району Луганської області. 06.1941-09.1946 — лікар фронтових шпиталів, Південний, Закавказький, Північнокавказький фронти. 09.1946-09.49 — клінічний ординатор, 09.1949-05.1952 — асистент, 05.1952-05.1954 — докторант, 05.1954-09.1955 — доцент кафедри внутрішніх хвороб, з 09.1955 — завідувач кафедри внутрішніх хвороб, Харківський медичний інститут. Член президії Наукових товариств терапевтів і кардіологів України і Росії (з 1964), голова Харківського обласного товариства терапевтів (з 1977). Член Міжнародної асоціації інтернистів (1977), Міжнародного товариства кардіоваскулярної фармакотерапії (1993), Міжнародного товариства гіпертензіологів (1996).

Звання «Людина року» (Американський біографічний інститут, 1996). Включена у видання «2000 видатних науковців ХХ століття» (Кембридж, Міжнародний біографічний центр, 1998).

З 1997 — заступник генерального директора Міжнародного біографічного центру (Кембридж). 1999 — довірена особа кандидата у Президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі.

Автор (співавтор) близько 400 наукових праць, зокрема 19 монографій: «Рак легкого» (1965), «Диагностика и лечение болезней сердца и сосудов, обусловленных туберкулезом» (1969), «Ишемическая болезнь сердца у молодых» (1978, співавтор), «Инфаркт миокарда» (1981, співавтор), «Хроническая недостаточность кровообращения» (1994, співавтор), «Сердечные гликозиды» (1996, співавтор) та інші; 34 анотації доповідей опубліковано в матеріалах Європейських і Міжнародних конгресів. Володіє англійською мовою. Захоплення: астрофізика, історія стародавнього Риму та Греції.

Нагороди[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

  • Відзнака Президента України «Герой України» з врученням ордена Держави (12 січня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Україною у розвитку медичної науки, фундаментальні дослідження в галузі кардіології[1]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 серпня 1998) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку медичної науки, плідну науково-педагогічну і громадську діяльність та з нагоди та з нагоди 7-ї річниці незалежності України[2]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (7 травня 1995) — на вшанування героїчних подвигів у боротьбі з фашистськими загарбниками та з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.[3]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2003 року (посмертно) — за цикл наукових праць «Дослідження фундаментальних механізмів дії оксиду азоту на серцево-судинну систему як основи патогенетичного лікування її захворювань»[4]
  • Заслужений діяч науки України (1968).
  • Лауреат премії ім. М.Стражеска НАНУ (1983, 1997).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • Рішенням Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року ім'ям Любові Малої названо проспект у Жовтневому районі міста (колишній проспект Постишева).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]