Мала Башкирія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мала Башкирія[1]
Башкурдистан[2]
Територіально-національна автономія
Flag of Russia.svg
Flag

Прапор Мала Башкирія[1]

Прапор

Площа 78 439 км²
Населення 1 219 852
Форма правління автономна республіка

Мала́ Башки́рія (башк. Бәләкәй Башҡортостан) — назва автономного Башкортостану, проголошеного 15 листопада 1917 року і затвердженого в грудні того ж року на III Всебашкирському установчому курултаї як перший етап реалізації автономії.

Історія[ред. | ред. код]

Після затвердження проголошення територіальної автономії Башкурдистану III Всебашкирським установчим з'їздом постало питання про межі республіки. Було запропоновано два проєкти про визначення кордонів Башкурдистану, причому Курултай затвердив обидва проєкти: 1-й — під назвою «Мала Башкирія», згідно з яким до складу території Башкурдистану входили частини Уфимської, Пермської, Оренбурзької і Самарської губерній, населені башкирами, та 2-й проєкт під назвою «Велика Башкирія»,[3] що охоплювала цілком Уфимську губернію та частини Пермської, Самарської і Оренбурзької губерній.[4]

Отримала назву в січні 1918 року, згідно з Конституцією Положення про Малу Башкирії.

Один із засновників автономії Ахмет-Закі Валіді склав карту передбачуваної Башкирської республіки,[5] яка була навіть більш розлогою, ніж майбутня «Велика Башкирія» зразка 1922 року[6], позаяк включала в себе, крім іншого, ще й Мензелінський, Златоустівський та частину Верхньоуральського повітів, а також башкирські волості Троїцького, Челябінського і Шадринського повітів.[7] Через події Громадянської війни цей проєкт Установчого з'їзду (курултаю) не було втілено в життя, і автономна республіка Башкурдистан виникла у межах першого проєкту — «Малої Башкирії». Територія Малої Башкирії включала волості з переважним башкирським населенням Оренбурзької, Пермської (частини Єкатеринбурзького, Красноуфимського і Шадринського повітів), Самарської (частина Бузулуцького повіту) і Уфимської (частини Златоустівського, Стерлітамацького і Уфимського повітів) губерній. Надалі планувалося приєднати до Малої Башкирії західну Башкирію: башкирські території Осинського повіту Пермської губернії, Бугульминського повіту Самарської губернії, Белебеївського, Бірського, Мензелінського і Уфимського повітів Уфимської губернії, де проживала велика частина башкирів.

Башкирія (1919)

У грудні 1917 року III Всебашкирський установчий курултай ухвалив положення «Про автономне управління Башкурдистану», згідно з яким автономія складалася з дев'яти кантонів: Барин-Табинського, Бурзян-Тангауровського, Джитировського, Ічкин-Катайського, Кипчацького, Куваканського, Там'янського, Ток-Чуранського та Усерганського кантонів.[8][9]

На початок 1919 року Башкурдистан складався з 13 кантонів: Аргаяського, Бурзян-Тангауровского, Джитировського, Дуванського, Кипчацького, Кудейського, Табинського, Кущинського, Там'ян-Катайського, Ток-Суранського, Усерганського, Юрматинського і Яланського.[10]

20 березня 1919 року, відповідно до Угоди центральної Радянської влади з Башкирським урядом про Радянську Автономну Башкирію, у межах Малої Башкирії було затверджено Автономну Башкирську Радянську Республіку.

За даними перепису 1920 року, територія Малої Башкирії становила 93 108 км², а чисельність населення — 1 249 539 осіб.

1922 року Малу Башкирію було перетворено на Велику Башкирію.

Органи влади республіки[ред. | ред. код]

Державний прапор Башкортостану
Гадані кордони «Великої Башкирії» (Автономного Башкурдистану) за А.-З. Валіді

Вищим органом влади автономного Башкортостана був парламент — Кесе-Курултай. Депутатами парламенту могли обиратися «особи обох статей, не молодше 22 років, незалежно від національності і віри». Термін повноважень депутатів — 3 роки.

Предпарламент республіки обирався на Всебашкірських курултаях (з'їздах) в кількості 22 членів. Передпарламенту було надано право призначити міністрів і уряд республіки. Першим головою Кесе-Курултаю був обраний Юнис Бікбов.

Виконавчу владу представляло Башкирське обласне (центральне) шуро.

Уряд складався з наступних відділів (листопад 1917):

  • Військовий — Ільдархан Ібрагімович Мутін;
  • Фінансовий — Фатіх Давлетшін;
  • Економічний — Джангар Аміров;
  • Народної освіти — Муса Смаков;
  • Статистики — Галіахмет Хасанов;
  • Землеробства — Галіахмет Аітбаєв;
  • Духовних справ — Сагіт Мрясов.

З метою охорони громадського порядку в республіці в липні 1918 була організована башкортська міліція, яку очолив Біїшев.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Положение об автономии Малой Башкирии
  2. Проект положения об автономном управлении Малой Башкирии
  3. 1) Велика Башкирія — тут мається на увазі нереалізований проєкт кордонів республіки
  4. А. А. Валидов — организатор автономии Башкортостана. У истоков федерализма в России (1917—1920). Документы и материалы. Ч. 1. / Сост. Н. М. Хисматуллина, Р. Н. Бикметова, А. М. Галеева, Ю. Р. Сайранов. — Уфа : Китап, 2005. — С. 20. — ISBN 5-295-03702-9.
  5. Азнагулов В. Г., Хамитова З. Г. Парламентаризм в Башкортостане: история и современность. — Уфа : ГРИ «Башкортостан», 2005. — С. 51.
  6. 2) «Велика Башкирія» — тут мається на увазі територія БАРСР у межах після 1922 р. (докладно описано в ст. Велика Башкирія)
  7. Таймасов Р. С., Хамідуллін С. І. Велика Башкирія. — 2009. — № 5. — ISSN 1683-3554.
  8. История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, языка и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 128.
  9. Асфандияров А. З. Кантон.// Статья в Башкирской энциклопедии(башк.)
  10. Азнагулов В. Г., Хамитова З. Г. Парламентаризм в Башкортостане: история и современность. — Уфа : ГРИ «Башкортостан», 2005. — С. 72.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Азнагулов В. Г., Хамитова З. Г. Парламентаризм в Башкортостане: история и современность. — Уфа: ГРИ «Башкортостан», 2005. — 304 с.
  • Багаутдинов Р. О. Участие башкир в Белом движении (1917—1920). — Уфа, 2009.
  • Башкирское национальное движение 1917—1920 гг. и А. Валиди: Зарубежные исследования // Сост. и вступительная статья И. В. Кучумова. — Уфа: Гилем, 1997. — 250 с.
  • Еникеев 3. И., Еникеев А. 3. История государства и права Башкортостана. — Уфа: Китап, 2007. — 432 с.
  • Идельгужин К. А. Башкирские движения (в 1917, 1918, 1919 гг.). — Уфа, 1926.
  • История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов ; Ин-т истории, языка и литературы УНЦ РАН. — Уфа: Гилем, 2010. — Т. V. — 468 с.
  • Кульшарипов М. М. Башкирское национальное движение (1917—1921 гг.). — Уфа: Китап, 2000. — 364 с.
  • Таймасов Р. С. Участие башкир в Гражданской войне. Книга первая: В лагере контрреволюции (1918 — февраль 1919). — Уфа: РИЦ БашГУ, 2009. — 200 с.
  • Юлдашбаев Б. Х. Учредительный курултай как вершина Башкирского национального движения// Этнополитическая мозаика Башкортостана. В 3 т.. — М., 1992. — Т. II.