Мала Сквирка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мала Сквирка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Білоцерківський
Рада/громада Яблунівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220489702
Основні дані
Засноване 1500
Населення 481
Площа 14 км²
Густота населення 34,36 осіб/км²
Поштовий індекс 09154
Телефонний код +380 4563
Географічні дані
Географічні координати 49°40′16″ пн. ш. 29°57′00″ сх. д. / 49.67111° пн. ш. 29.95000° сх. д. / 49.67111; 29.95000Координати: 49°40′16″ пн. ш. 29°57′00″ сх. д. / 49.67111° пн. ш. 29.95000° сх. д. / 49.67111; 29.95000
Середня висота
над рівнем моря
175 м[1]
Водойми р.Сквирка
Місцева влада
Адреса ради с. Яблунівка, вул. Центральна, 66
Карта
Мала Сквирка. Карта розташування: Україна
Мала Сквирка
Мала Сквирка
Мала Сквирка. Карта розташування: Київська область
Мала Сквирка
Мала Сквирка

Мала́ Скви́рка — село в Україні, в Білоцерківському районі Київської області. Населення становить 481 осіб.

Походження назви[ред. | ред. код]

У давнину було два поселення із назвою «Сквира» (менше у гирлі р. Сквирки при впадінні її в Рось — тепер це с. Мала Сквирка Білоцерківського району; більше — при впадінні р. Домантівки в Сквирку, тепер це м. Сквира.) І. М. Железняк вважає, що гідронім Сквирка можна датувати періодом ще до VI ст. н. е.

Біля села Мала Сквирка річка пробивається крізь скелясту місцевість, підвищені береги. Ще й зараз на крутому правому березі є висока скеля біля колишнього городища. Назву річки Сквирка виводять із давньоруського діалектного слова «сквира», що означає «тріщина, щілина»

Пам'ятки[ред. | ред. код]

За даними другої половини ХХ – початку ХХІ ст. у східній частині Малої Сквирки, а саме на мисі при усті р. Сквирки знаходиться середньовічне руське городище площею 1,2 га. По периметру пам’ятки збереглися залишки валів. Схили городища ескарповані – на 3-3,5 метри нижче краю розташована ділянка з ровом та валом. Його східний схил невисокий (близько 5 метрів) та пологий. У підніжжя городища простягнувся рів, що перерізає його напільну частину. Зараз городище зайняте кладовищем. З напільного боку городища розташоване сучасне йому селище. Частина східної надрічної тераси задернована, а її решта, що знаходиться під сівооборотом, прилягає до схилу городища і також має середньовічний культурний шар. У південному напрямку (під стадіоном і сусідніми садибами) фіксується ґрунтовий могильник, нівельований внаслідок господарської діяльності.

За підсумками спостережень середини – другої половини ХІХ ст. вважалося, що Малосквирківське городище слід датувати ХІІ-ХІІІ століттями. На підставі нових даних хронологія цієї пам’ятки розширена до ХІ-ХІІІ століть.

На частині середньовічних пам’яток Малої Сквирки зафіксовано випадкові знахідки 15 вислих печаток ХІ-ХІІ століть. Найцікавішим з малосквирківських молівдовулів є печатка із зображенням св. Іоанна Предтечі (на лицьовому боці) та грецьким текстом з іменами Георгія й Іоанна (на зворотньому боці).

Висла печатка, знайдена в селі Мала Сквирка Білоцерківського району Київської області. Свинець, XI століття

Ще дві видані печатки атрибутовані як такі, що належали великим князям київським Всеволоду Ярославичу та Мстиславу Ростиславичу Хороброму. З решти попередньо атрибутовані О. Алфьоровим печатки київського тисяцького Ратибора, єпископа новгородського Івана Поп’яна, а також князів Мстислава Великого і В’ячеслава Володимировичів, Ізяслава і Ростислава Мстиславичів, Рюрика Ростиславича (?) та Святослава Всеволодовича. Лише одна з малосквирківських печаток знайдена поза посадом – імітація чи підробка, виготовлена шляхом вирізання.

Окрім вислих печаток на теренах Малої Сквирки знайдено також вісім митних пломб. Вони окреслюють досить значний за тривалістю період торговельної активності в граді на усті Сквирки, що тривав, щонайменше, з другої половини ХІ до другої половини ХІІІ ст. включно. Особливо слід наголосити на важливості верхньої межі цього періоду, адже він свідчить про те, що Середнє Поросся лишалося в системі оптової торгівлі Русі і після погрому Києва в 1240 р., а сам град на усті Сквирки лишався важливим місцевим торговельним центром впродовж кількох перших десятиліть монгольського панування у Руській землі.

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народився Міхеєв Михайло Віталійович — Герой Радянського Союзу.

Література[ред. | ред. код]

  • Алфьоров О. Печатка Ярослава-Іоанна Святополковича-Михаїловича // XIX Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 19 грудня 2013 р. — Біла Церква, 2013. — С. 5-14.
  • Железняк І. М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньо-наддніпрянського Правобережжя. — К., 1987. — С. 106.
  • Никонов В. А. Краткий топонимический словарь. — М., 1966. — С. 384–385.
  • Павлюченко В. Полеміка щодо печатки з іменами Георгій та Іоанн з Малої Сквирки // XXV Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 5 лютого 2015 р. — Біла Церква, 2015. — С. 5-12.
  • Павлюченко В. Висла печатка Великого князя Київського Всеволода Ярославовича, знайдена у с. Мала Сквирка // XXII Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 19 червня 2014 р. — Біла Церква, 2014. — С. 11-12.
  • Павлюченко В., Чернецький Є. Вислі печатки ХІ-ХІІ ст. з с. Мала Сквирка Білоцерківського району // XIX Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 19 грудня 2013 р. — Біла Церква, 2013. — С. 5-14.
  • Чернецький Є. Пам’ятки середньовічного Поросся: митні пломби з граду на усті Сквирки (село Мала Сквирка) // Сфрагістичний щорічник. — Київ: Антиквар, 2016. — Випуск VI. — С. 276-288.

Примітки[ред. | ред. код]