Мала книжка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мала книжка — рукописна збірка поезій Тараса Шевченка періоду 1846-1850 років

Мала книжка (фототипічне видання 1963 року)

Історія створення[ред. | ред. код]

Збірка авторської назви не має. У шевченкознавстві одержала умовну назву «Мала книжка» (на відміну від пізнішого альбому Шевченка — «Більшої книжки»).

Збірка складається з 27 оправлених разом саморобних зшиточків мініатюрного формату (6,3х9,8 см), утворених із згорнутих увосьмеро аркушів звичайного канцелярського паперу (А-4) різної якості.

До зшиточків Шевченко наприкінці 1849 — на початку 1850 начисто переписав тексти з попередніх чорнових автографів та «Захалявних книжечок», які потім, очевидно, знищив, або вони загубилися.

Твори переписано старанно, дуже дрібно і густо.

На кожній сторінці текст обведено рамкою.

Шевченко нумерував зшиточки й записані до них твори в межах року: окремо за 1847, 1848, 1849 і 1850.

Твори 1846 і першої половини 1847: «Лілея», «Русалка», «Відьма», «В казематі», що їх Шевченко провіз на заслання, він об'єднав з «невольничими» творами[1] 1847-го року.

За 1846 і 1847 набралось 10 пронумерованих зшиточків (22 твори), за 1848 — також десять (60 творів), за 1849 — чотири (19 творів), за перші чотири місяці 1850 (до другого арешту поета) — три (тринадцять творів).

На початку першого зшиточка кожного року вміщено вірші, що мають характер вступу до написаного за рік: 1847 — «Думи мої, думи мої, ви мої єдині», 1848 — «А нумо знову віршувать», 1849 — «Неначе степом чумаки», 1850 — «Лічу в неволі дні і ночі».

Під час обшуку й арешту 23 квітня 1850 року в Оренбурзі, зшиточки в Шевченка не виявили .

Попереджений про обшук, поет устиг передати їх Карло Герну. Пізніше Карло Герн повернув ці зшиточки Шевченкові на нове місце заслання — до Новопетровського укріплення. Перед цим К. Герн звів їх до купи й оправив у «простой дегтярний товар»[2].

Через недогляд в оправленій книжечці порядок книжечок був порушений: після другого зшиточка 1848 року поставлено третій зшиточок 1850 року, за ним — четвертий зшиточок 1849, а кілька зшиточків 1848 — серед творів 1849 і 1850 року.

Цю помилку закріплено суцільною посторінковою авторською пагінацією оправленого рукопису (434 сторінки).

Мала книжка (фототипічне видання 1963 року): приклад сторінки з виправленнями

Тексти «Малої книжки» спочатку являли собою чистове зведення «невольничої поезії» Шевченка (з включенням до неї кількох творів 1846 — першої половини 1847 року), але згодом Шевченко вніс у рукопис виправлення і зміни, які перетворили білові автографи на чорнові.

Творчо-редакційну правку в «Малій книжці» Шевченко почав ще в Новопетровському укріпленні. Він дописував слова, спершу позначені скорочено або крапками; частину творів закреслив[3], деяким проставив заголовки[4] і посвяти[5]

Редакційно-творчу роботу над текстом «Малої книжки» Шевченко потім продовжив, повертаючись із заслання, в Нижньому Новгороді, Москві та Петербурзі.

Виправлення зроблено в багатьох творах[6].

Більшість творів у виправлених редакціях Шевченко переписав з «Малої книжки» до «Більшої книжки».

Після смерті Шевченка «Мала книжка» деякий час зберігалася у М. Лазаревського, який дав оправити її в нову шеврову оправу, позолотити обріз, на корінці книжки вибив свої ініціали «М. Л.».

Такий вигляд «Мала книжка» має і тепер.

Тексти збірки використано в публікації творів Шевченка в журналі «Основа», переважну більшість їх уперше опубліковано в «Кобзарі», виданому 1867 року, окремі — в празькому виданні «Кобзаря» 1876 року.

«Мала книжка» як джерело тексту — один з найважливіших рукописів Шевченка, за яким друкують його твори, не переписані до «Більшої книжки».

Правильний порядок зшитків і творів у збірці установив В. Доманицький.

Зберігається «Мала книжка» у відділі рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.

Публікації[ред. | ред. код]

Вперше фототипним способом «Мала книжка» видана у 1963 році.

Згодом були перевидання 1966 року (РІІІ -12189) та 1984 року (РІІІ- 6815, РІІІ -6816, РІІІ -6838, РІІІ -6839)[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Невольничі твори — поезія Тараса Шевченка, написана на засланні.
  2. Із записів Шевченка у Щоденнику.
  3. «І станом гнучким і красою», «Чи то недоля та неволя», «Хіба самому написать», «На ниву в жито уночі», «Ну що, б здавалося, слова», «У Вільні, городі преславнім».
  4. «Швачка», «Чума», «А. Козачковському».
  5. («Москалева криниця» — Я. Кухаренкові, «Чернець» — П. Кулішу тощо.
  6. «Відьма», «Лілея», «Княжна», «Іржавець», «Петрусь», «А. О. Козачковському», «Москалева криниця», «У бога за дверима лежала сокира», «Царі», «Марина», «Меж скалами, неначе злодій», «У тієї Катерини», «Ой чого ти почорніло», «Сотник», «Якби тобі довелося», «Заросли шляхи тернами», «Зацвіла в долині», «І досі сниться: під горою» та інші.
  7. Мала книжка. Автографи поезій Шевченка 1847—1850.— К., 1984

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченківська енциклопедія
  • Наталія Володимирівна Глоба. Фототипічні, факсимільні та репринтні видання творів Т.Г. Шевченка у колекції МКДУ/ Наукова конференція «Українська писемність та мова у манускриптах і друкарстві», 2010 р.
  • Шевченківський словник у двох томах.- том 1-й.- К.,1977.- 411 с.
  • Тарас Шевченко. Твори в п'яти томах.- том 1-й.- К., 1971.- 544 с.
  • Історія української літератури у восьми томах.- том 2-й.- К., 1968.- 516 с.