Малевич Казимир Северинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казимир Северинович Малевич
Casimir Malevich photo.jpg
При народженні англ. Kasimir Severinovich Malevich
Народження 11 (23) лютого 1879(1879-02-23)
Конотоп
Смерть 15 травня 1935(1935-05-15) (56 років)
  Ленінград, СРСР
  • рак простати
  • Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
    СРСР СРСР
    Жанр живопис, скульптура
    Навчання Художня школа М. І. Мурашка
    Діяльність художник, скульптор, митець
    Напрямок супрематизм, кубофутуризм, неопримітивізм, постімпресіонізм
    Працівник Vitebsk People's Art School[d]
    Член Супремус
    Твори Чорний квадрат, Супрематична композиція і Біле на білому

    Малевич Казимир Северинович у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Казими́р Севери́нович Мале́вич (пол. Kazimierz Malewicz; 11 [23] лютого 1879(18790223)[2][3], Київ — 15 травня 1935, Ленінград, РРФСР, СРСР) — художник-авангардист, визначний діяч українського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі».

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Герб роду Малевичів
    Автопортрет, 1908 або 1910—1911
    Автопортрет, 1933

    Народився 11 (23) лютого 1879(18790223) року в Києві в українсько-польскій католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів[2].Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років[4][5][6]. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

    До 17 років жив на Поділлі (Ямпіль), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894[7], Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

    Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895[8].

    Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (18951897).

    У 1904 переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (19041905) та в студії Ф. Рерберга (19051910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911-12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

    Став одним із засновників абстрактого мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.[9]. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).

    У 19191922 викладав у художній школі Вітебська, а в 19231927 — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

    У 1927 переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (19281929) у Харкові[10].

    У 19271930 викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград[11].

    Після того, як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А.С.Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення ...», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

    Восени 1930 році був заарештований ОГПУ. Звинувачення — «німецький шпигун». Багато його рукописів були чекістами конфісковані та знищені.

    Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою.

    Писемна спадщина[ред. | ред. код]

    • Малевич К. По лестнице познания: Из неопубликованных стихотворений. Вступ. сл. Г. Айги). — 1991.
    • Малевич К. Лень как действительная истина человечества. С прилож. ст. Ф. Ф. Ингольда «Реабилитация праздности» (Предисл. и примеч. А. С. Шатских). — М.: серия «Библиотека Сергея Кудрявцева», 1994
    • Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. (ред. А. С. Шатских) — тт. 1-5. — Москва : Гилея, 1995-2004.
      • Том 1. Статьи, манифесты, теоретические сочинения и другие работы. 1913—1929 (Общ.ред. А. С. Шатских)— 1995. — 393 с., ил. — ISBN 5-85302-025-0, ISBN 5-85302-026-9
      • Том 2. Статьи и теоретические сочинения, опубликованные в Германии, Польше и на Украине. 1924—1930. — 1998. — 372 с., ил. — ISBN 5-87987-002-2
      • Том 3. Супрематизм. Мир как беспредметность, или Вечный покой : С приложением писем К. С. Малевича к М. О. Гершензону (1918—1924) — 2000. — 389 с., ил. — ISBN 5-87987-015-4
      • Том 4. Трактаты и лекции первой половины 1920-х годов : С приложением переписки К. С. Малевича и Эль Лисицкого (1922—1925). — 2003. — 358 с., ил. — ISBN 5-87987-026-X
      • Том 5. Произведения разных лет: Статьи. Трактаты. Манифесты и декларации. Проекты. Лекции. Записи и заметки. Поэзия. — 2004. — 619 с., ил. — ISBN 5-87987-032-4
    • Kasimir Malevich. The Non-Objective World. / English translation by Howard Dearstyne from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.

    Пам'ять в Україні[ред. | ред. код]

    У вересні 2012 депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка у вулицю Казимира Малевича (саме на цій вулиці, тоді Бульйонській, народився художник).

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    2. а б Запис про народження у метричній книзі римсько-католицького костелу св. Олександра в Києві, 1879 рік // ЦДІАК України, ф. 1268, оп. 1, спр. 26, арк. 13зв—14.
    3. Шатских А. С. Казимир Малевич. — М.: «Слово», 1996. — 96 с.
    4. Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич // Укрінформ. — 2018. — 30 січня.
    5. Раніше також називали помилкову дату народження — 11 [23] лютого 1878 року.
    6. Горбачов Д. Малевич і Україна. — К., 2006. — 456 с.
    7. У Пархомівському художньому музеї є кілька робіт українського авангардиста
    8. Ніна Велігоцька: «Сумнівів у тому, що це робота Малевича, в мене немає» // Golf Stream, 18.02.2009
    9. Іконі абстрактного мистецтва — 100 років: «Чорний квадрат» Казимира Малевича
    10. Тетяна Філевська: «Авангард — одна з найкращих альтернатив шароварно-гопачному проектові української культури, який уже всіх дістав» // Тиждень. — 2016. — № 23 (447). Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/167046
    11. Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / Упорядник Т. Філевська. — К., Родовід, 2016.

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]