Малий Любінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Малий Любінь
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Городоцький район
Рада/громада Великолюбінська селищна рада
Код КОАТУУ 4620955303
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1510
Населення 508
Площа 6,819 км²
Густота населення 59,25 осіб/км²
Поштовий індекс 81555[1]
Телефонний код +380 3231
Географічні дані
Географічні координати 49°42′21″ пн. ш. 23°45′27″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 23.75750° сх. д. / 49.70583; 23.75750Координати: 49°42′21″ пн. ш. 23°45′27″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 23.75750° сх. д. / 49.70583; 23.75750
Середня висота
над рівнем моря
296 м
Водойми Чорне, Кар'єрні озера
Місцева влада
Адреса ради 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, тел. 24-229
Карта
Малий Любінь. Карта розташування: Україна
Малий Любінь
Малий Любінь
Малий Любінь. Карта розташування: Львівська область
Малий Любінь
Малий Любінь

CMNS: Малий Любінь на Вікісховищі

Ма́лий Любінь — село в Україні, в Городоцькому районі Львівської області. Населення становить 404 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великолюбінська селищна рада. На південній околиці села є дерев'яна церква Прсв. Трійці. Неподалік від села розташований Любінський лісовий заказник.

Історія[ред.ред. код]

Будівництво Народного Дому. Стоять зверху (зліва на право): Гудз Степан, Ковч Михайло, Ігор (майстер-бляхар зі Львова), сидять — Іван (майстер-бляхар зі Львова), також майстер-бляхар зі Львова, Сусуловський Григорій; внизу сидять — Гудз Мирон (третій), Ковч Іван (четвертий)

У давнину Любінь Малий і Великий Любінь були одним спільним поселенням під назвою Любин. Як свідчать археологічні знахідки, на цій території починаючи з неоліту (4—3 тисячоліття до н. е..) жили люди.[2][3] Перші згадки про нього припадають на період існування Стародавньої Русі — початок XIII століття. Цей населений пункт виник як укріплення для захисту від набігів татаро-монгольських орд, від навали польських та угорських феодалів на древні руські землі. Тут жили вільні поселенці, які виконували військову службу. У ньому побудували замок, навколо якого насипали вали і вирили глибокі рови. Поселення зазнавало спустошень і руйнувань під час різних міжусобних воєн і ворожих нападів. Після загарбання Галицької землі феодальною Польщею в XIV столітті Любин, як королівщина, став власністю родини магната Парава, який був галицьким і рогатинським старостою[4]. Він спровадив до Любина нових поселенців, що сприяло розширенню поселення, а в середині XV століття призвело до поділу його на дві частини, які дістали назву Великий Любін і Малий Любін.[5]





Церква Прсв. Тройці (1705)[ред.ред. код]

Збудована в 1705 році сільською громадою під патронатом дідича Івана Краковського та його дружини Розалії. Над вхідними дверима до церкви напис латиною (переклад українською Василя Слободяна):

« Для великого Бога Доброго Найвищого Пресвятої Трійці. На вічну шану цю скинію [храм] Господню звели від фундаментів шляхетний пан Іоан Кроковський і Розалія спадкоємні дідичі Любіня. В літо Господнє 1705 на восьмий день місяця липня. »

Первинна архітектура храму докорінно змінена внаслідок реконструкції здійсненої ймовірно на зламі XVIII—XIX століть. Церква декілька разів горіла, а під час Першої світової війни її використовували як стайню для коней. У 1921 р. була перебудована. Дерев'яну церкву Любіня Малого комуністи не зруйнували, лише частково розбили кивот, іконостас та ікони, а саме приміщення зробили складом для сміття. У 1989 році церкву було наново відкрито.

У 2005 році сповнилася трьохсота річниця з часів її заснування.[6] Біля входу до церкви встановили пам'ятну таблицю:

« У цьому храмі 31.03.1861 р. був охрещений о. Григорій Ковч, капелан УГА, батько блаженного священномученика о. Омеляна Ковча. Ктитор громада с. Любінь Малий, автори В. Гурмак, М. Гурмак »

В кінці 2000-х рр. замінили покриття дахів церкви на металопрофіль. На початку 2010-х рр. стіни церкви повністю оббили горбилем. Церква в користуванні громади УГКЦ.

Розташована на південній околиці Малого Любіня, під лісом, на рівній ділянці. Дводільна, безверха будівля. Складається з прямокутного в плані об'єму нави і бабинця під спільним двосхилим дахом і вужчого прямокутного вівтаря, вкритого трисхилим дахом. До вівтаря з півночі прибудована ризниця, гребінь двосхилого даху якої вінчає непропорційних розмірів дзвінничка (під її накриттям висить маленький дзвін). Церкву оточує вузьке піддашшя на приставних кронштейнах. Стіни церкви були шальовані вертикально дошками — тепер оббиті горбилем. Над входом до церкви влаштований двосхилий дашок. Гребінь двосхилого даху церкви вінчає зміщений в сторону вівтаря прозорий ліхтар з маківкою. На захід від церкви знаходиться деревяна двоярусна дзвіниця[7]

Люди, що народилися в Малому Любені[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Городоцький район(відвідана 31.07.2016)
  2. Bohdan Janusz. Z pradziejow ziemi Lwowskiej. — Lwow, 1913 s. 35
  3. L. Kozlowski. Mlodsza epoka kaamienna w Polsce. — Lwow, 1924 s. 181
  4. Akta grudzkie i zemskie, t X. s. 107
  5. Тронько П. Т.(ред.) Історія міст і сіл УРСР. Том 14. Львівська область. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968 — С. 227
  6. Василь і Марта Мацелюх. Трьохсотліття церкви Святої Трійці у Малому Любіні. гаета «Час і події» № 38, 20.09.2007 (відвідана 31.07.2016)
  7. Віктор Громик. Дерев'яні церкви Львівської області. — Львів: 2014. — С 61. (відвідана 31.07.2016)
  8. а б в г д Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — С 71 — 77, 409. — ISBN 978-966-486-192-9
  9. Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — С 21
  10. о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963 — C 83
  11. Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012 — C 12-15. — ISBN 978-966-2021-57-8
  12. Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013/ — C 32-36/ — ISBN 978-966-399-098-0

Джерела[ред.ред. код]

  • Тронько П. Т.(ред.) Історія міст і сіл УРСР. Том 14. Львівська область. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968 — С. 227, 233, 235
  • Bohdan Janusz. Z pradziejow ziemi Lwowskiej. — Lwow, 1913 s. 35
  • L. Kozlowski. Mlodsza epoka kaamienna w Polsce. — Lwow, 1924 s. 181
  • Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — С 71 — 77, 409. — ISBN 978-966-486-192-9
  • Олена Баранова Село на нашій Україні. За Божий лад на землі. — газета «За вільну Україну»: № 27, 18.07.2013
  • Віктор Громик. Дерев'яні церкви Львівської області. — Львів: 2014, С 61. (відвідана 31.07.2016)
  • Василь і Марта Мацелюх. Трьохсотліття церкви Святої Трійці у Малому Любіні. — гаета «Час і події» № 38, 20.09.2007(відвідана 31.07.2016)
  • Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994 С 21
  • о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963 — с. 83
  • Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012 — с. 12-15
  • Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013 — с. 32-36

Посилання[ред.ред. код]