Малишевський Ігор Юрійович
| Малишевський Ігор Юрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 18 січня 1936  Київ, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 15 травня 2015 (79 років) Київ, Україна |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | драматург, журналіст |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1959) |
| Нагороди |    |
І́гор Ю́рійович Малише́вський (18 січня 1936 , Київ — 15 травня 2015 , Київ ) — український письменник, драматург та журналіст. Заступник головного редактора журналу «Вітчизна». Лауреат Шевченківської премії (1978)[1][1]
Народився в Києві. 1959 року закінчив факультет журналістики КДУ ім. Т. Шевченка.
02.1959—04.1962 — редактор, старший редактор, коментатор управління мовлення на закордон Комітету радіомовлення і телебачення УРСР.
04.1962—12.1964 — завідувач відділу нарису й публіцистики.
12.1964—02.1988 — відповідальний секретар редакції журналу «Вітчизна».
Член НСЖУ; член НСКУ з 1975 р.
Діти:
- Тетяна Малишевська — художник-графік.
- Олена Малишевська — поетеса.
Автор 12 книжок прози і публіцистики, зокрема романів: «Міст через три життя» (1982, 1983; 1987 — рос.), «Контрудар» (1990); автор 50 кіносценаріїв і текстів, зокрема художніх фільмів «Контрудар» (1985), «Міст через життя» (1986).
Чимало Ігор Малишевський попрацював і в жанрі документальної повісті:
- «Розповіді про Патона» (1984, 1990; продовження теми: тут Є. Патон — вчений, творець знаменитого інституту)
- «На Енському танковому заводі»
- «Найсмачніший хліб мого життя» (про студзагонівську молодість автора на цілині)
- «Володимир Шевченко. Від Кулунди до Чорнобиля» (1988) — про друга по творчості, кінорежисера, котрий дістав смертельну дозу радіації на зйомках на ЧАЕС;
- «Виковиряні, або Дитинство в евакуації» (1999) — про власне дитинство під час війни, сам автор називає її «іронічною мемуарною прозою». Письменник залишається в ній вірний здавна обраним принципам документалізму, герої його — реальні люди, під своїми власними іменами. Тільки цього разу це його рідні та близькі, друзі, колеги по журналістиці, кінематографу, літературі.
За його сценаріями на різних студіях України створено понад шість десятків фільмів. Більшість із них кінодокументалістика. Серед найвідоміших — півторагодинна епопея про визволення України від гітлерівців «Вогненний шлях». Свого часу її показували в ООН.
«Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» здобув десять Гран-прі міжнародних фестивалів і придбаний на кіноринках 135-ма країнами світу.
Автор сценарію фільму «Вісім тактів забутої музики» режисер А. Фернандес-Ібаньєс.Фільм про масове знищення нацистами людей в Янівському концентраційному таборі в м. Львові.На Міжнародному кінофестивалі в Кракові літературну основу документальної короткометражки «Вісім тактів забутої музики» про оркестр із в'язнів Янівського концтабору у Львові журі визнало найкращим сценарієм і нагородило автора призом «Бронзовий дракон».[2][3]
Повнометражний фільм за його сценарієм «Україна — земля незалежна» зроблено у Лос-Анджелесі, на студії FFI. Стрічку придбали Бібліотека Конгресу та Всесвітнє географічне товариство.
Автор фільмів:
- «Я, партизан України» (1971)
- «Ймовірність Сильвестрова» (1974)
- «Крила Перемоги» (1972)
- «Битва за Київ» (1973)
- «Вогненний шлях» (1974, співавтор)
- «Радянська Україна. Роки боротьби і перемог» (1974—1977)[4]
- «Вісім тактів забутої музики» (1982)[2]
- «Міст через три життя» (1986) двосерійний біографічний телефільм.
- «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» (1986)
- «За рік до Перемоги» (1985)
- «Чому?» (1994)
- «Україна — земля незалежна» (1993)
- «Під чужим ім'ям» документально-публіцистичний фільм (1999)[3]
- «Космос в особах» (1999–2005, 5 серій)
- «Червоний ренесанс» (2004, 3 серії)
- «Дисиденти» цикл фільмів (2007)[4]
Останні роки життя у співдружності з режисером, народним артистом України Борисом Савченком здійснював (разом із Національним космічним агентством України) великий проект — документально-публіцистичний серіал «Космос в особах». Було створено фільми-портрети «Під чужим ім'ям» про Ю. Кондратюка, «Зоряний капітан» про головного конструктора систем управління ракет харків'янина академіка В. Сергєєва, «Той самий Макаров» про легендарного директора «Південмашу».
За доби Незалежності написав яскравий авторський текст до трисерійного фільму про Розстріляне відродження «Червоний ренесанс».[5] «Червоний ренесанс» — український документальний трисерійний фільм режисерів Віктора Шкуріна та Олександра Фролова відзнятий у 2004 році на кіностудії «Контакт».Трьома складовими фільмами є: «Пролог» (1921—1925)[5] «Пастка» (1926—1929)[6] «Безодня» (1930—1934)[7] За період 1920-1930-х років 20 століття українська культура пережила своє становлення, розквіт і трагічний фінал. Трисерійна документальна картина розповідає про долі представників так званого «Розстріляного відродження»: Миколи Хвильового, Леся Курбаса, Миколи Куліша, Михайла Бойчука, Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Остапа Вишні, Павла Тичини та ін. У фільмі використані хроніки того часу (зокрема кадри із фільмів Дзиґи Вертова), автори картини побували на місцях, де розвивалися події цієї похмурої для України епохи, та у численних музеях, що зберегли матеріали, папери й свідчення тих років.
До 80-ліття Інституту біохімії імені О. Палладіна створено фільм «Шифри життя».
У Будинку кіно відбулася прем'єра п'ятого фільму серіалу «Космос в особах» — двосерійного «Михайло Янгель. Доля». У ньому зображено психологічний портрет головного конструктора, двічі академіка.
В 2007 році став автором сценарію циклу фільмів «Дисиденти»[8] режисерів Олександра Фролова та Віктора Шкуріна.Фільми присвячені людям, які не погоджувались існувати, а не жити вільно, і відчайдушно боролись за свободу й незалежність.Непересічні особистості — поет Василь Стус, кінорежисер Сергій Параджанов, письменник Гелій Снєгірьов, генерал Петро Григоренко, юрист Левко Лук'яненко,В'ячеслав Чорновіл — постали з екрану як мужні борці з тоталітарним режимом за незалежність України.Також в фільмі розповідають про долю Оксани Мешко української громадської діячки, учасниці опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактичної голова Української Гельсінської групи,іі засновника Миколи Руденко[9],Івана Геля[8]Михайла Гориня,Василя Овсієнко,та інші. Знято на кіностудії «Контакт» на замовлення каналу «1+1».
- Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1978);
- Заслужений журналіст УРСР (1983);
- Почесна Грамота Президії Верховної Ради України; лауреат Республіканської премії ім. Я.Галана (1975),
- лауреат міжнародних кінофестивалів;
- медаль ім. Ю. Кондратюка (1999).
- Національне космічне агентство й Федерація космонавтики України в 1999 р. відзначили Ігоря Малишевського почесною нагородою в складі кіногрупи — за створення документально-публіцистичного фільму «Під чужим ім'ям» про трагічну долю одного з піонерів космонавтики, автора місячної траси Юрія Кондратюка.
- ↑ У служінні трьом музам. У письменника Ігоря Малишевського в січні кругла дата. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 18 січня 2026.
- ↑ Awards 1982 — Krakowski Festiwal Filmowy [Архівовано 8 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Ігор Малишевський. Вісім тактів забутої музики. 55 років тому закінчився Нюрнберзький процес [Архівовано 2 травня 2012 у Wayback Machine.] — Дзеркало тижня, № 39, 06.10.2001.
- ↑ Shevchenko, Vladimir, Sovyetskaya Ukraina: Gody borby i pobed, Goskino, процитовано 18 січня 2026
- ↑ RadianskaUkraina (26 листопада 2011). Червоний ренесанс. Фільм перший «Пролог» 1921-1925. Процитовано 18 січня 2026 — через YouTube.
- ↑ RadianskaUkraina (26 листопада 2011). Червоний ренесанс. Фільм другий «Пастка» 1926-1929. Процитовано 18 січня 2026 — через YouTube.
- ↑ RadianskaUkraina (26 листопада 2011). Червоний ренесанс. Фільм третій «Безодня» 1930-1934. Процитовано 18 січня 2026 — через YouTube.
- ↑ а б Коломийчук Максим (9 квітня 2015). Дисиденти серія 2. Процитовано 18 січня 2026 — через YouTube.
- ↑ Коломийчук Максим (9 квітня 2015). Дисиденти серія 5. Процитовано 18 січня 2026 — через YouTube.
- https://web.archive.org/web/20080309073514/http://www.vlada.kiev.ua/fcontent.php?pacode=311
- http://www.ukrkino.com.ua/about/spilkanews/?id=2044 [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Ігор Малишевський на сайті IMDb (англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 18 січня
- Народились 1936
- Уродженці Києва
- Померли 15 травня
- Померли 2015
- Померли в Києві
- Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Заслужені журналісти УРСР
- Лауреати Шевченківської премії
- Українські письменники
- Лауреати Шевченківської премії 1978 року