Малишев Олексій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малишев Олексій Федорович
Народження 1885(1885)
Астрахань, Російська імперія
Смерть невідомо
Приналежність Російська імперія
Рід військ авіація
Освіта Володимирське військове училищеd
Звання  Штабскапітан
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя
ГЗ
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
4-о ст.
Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами
Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами
2-о ст.
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
4-о ст.
Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
2-о ст.

Олексій Федорович Малишев (16 грудня (28 грудня) 1885, Астрахань — ?) — російський військовий льотчик, виведений під власним ім'ям у романі М.О. Булгакова «Біла гвардія».

Біографія[ред. | ред. код]

Син особистого почесного громадянина. Закінчив Астраханську гімназію та Санкт-Петербурзьке юнкерське училище (1909), випущений підпоручником у 10 саперний батальйон Варшавського військового округу. Одночасно захопився авіацією, спочатку аматорськи. У 1911 р. переведений до Берестя-Литовського повітроплавного батальйону і, після закінчення Авіаційного відділу Офіцерської повітроплавної школи з січня 1913 р. у званні військового льотчика. Першу світову війну, розпочавши в чині поручника, закінчив підполковником, був тричі нагороджений орденами «за повітряні розвідки» і в 1917 р. георгіївською зброєю — «за те, що, перебуваючи в лавах 9-го корпусного авіаційного загону в чині поручника і управляючи повітроплавним апаратом у другій половині листопада 1914 р. на околицях Кракова, в умовах виняткових труднощів та небезпеки, під артилерійським і рушничним вогнем противника, давав можливість доставляти вірні відомості про силу, розташування та пересування значних сил противника, як у районі фортеці Краків, так і до на південний захід від неї» . 12 серпня 1915 тяжко контужений при аварії аероплана на аеродромі. У 1916 р. служив в Авіаційному загоні школи льотчиків-спостерігачів у Гатчині, у 1917 р. навчався у Школі вищого пілотажу на апаратах системи «Ньюпор».

Після революції 1917 року і Берестейського миру повертається до Києва, де жив напередодні війни. На початку листопада 1918 вступив у добровольчі офіцерські дружини, що формувалися урядом гетьмана Скоропадського. На початку грудня призначений командиром дружини бойскаутів, що складалася з кадетів і гімназистів і була розташована в будівлі Олександрівської (Першої Київської) гімназії. Дружина призначалася для охоронної служби у Києві. У цю дружину, за припущенням історика Ярослава Тинченка, як військовий лікар був призначений мобілізований М. О. Булгаков, який описав її в романі «Біла гвардія» під виглядом мортирного дивізіону. З того, що ні сам Малишев, ні його підлеглі не потрапили в петлюрівський полон, Я. Тинченко робить висновок, що Малишев у дійсності поводився так, як це було описано в романі: передбачаючи катастрофу, він вчасно розпустив дружину і втік сам, переодягнувшись у цивільне. У 1919 Малишев був мобілізований у РККА і служив військкомом 41-го авіаційного загону, але, очевидно, перебіг до білих: 6 листопада 1919 р. «оголошений зрадником і внесений до чорного списку».

Образ Малишева в Булгакова[ред. | ред. код]

М. О. Булгаков зображує Малишева в позитивному світлі — як розумного і відповідального офіцера, що дбає про своїх підлеглих і вчасно розпускає їх, щоб уникнути безглуздих жертв. Зовнішність його Булгаков описує так: «Пан полковник був трохи старшим за Турбіна — було йому років тридцять, щонайбільше тридцять два. Його обличчя, вигодоване і гладко виголене, прикрашалося чорними, підстриженими по-американському вусиками. Найвищою мірою живі та тямущі очі дивилися явно втомлено, але уважно».

Чини та звання[ред. | ред. код]

  • Підпоручник — 06.08.1909 р.
  • Поручник — 01.10.1912 р.
  • Військовий льотчик — 28.01.1913 р.
  • Штабс-капітан — 28.07.1916 р.

Нагороди[ред. | ред. код]

Ордени:

  • Орден Святого Станіслава 3-го ступеня — ВП від 28.10.1911;
  • Орден Святої Анни 3-го ступеня — ВП від 27.03.1913 р. за закінчення Авіаційного відділу Офіцерської повітроплавної школи;
  • Орден Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» — ВП від 25.01.1915 р. «за повітряні розвідки»;
  • Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами — ВП від 25.01.1915 р. «за повітряні розвідки»;
  • Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом — ВП від 25.01.1915 р. «за повітряні розвідки»;
  • Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами — 08.06.1915 р.
  • Мечі та бант до наявного ордену Св. Анни 3-го ступеня — ВП від 05.03.1916 р.

Георгіївська зброя — ВП від 24.01.1917 р.

Посилання[ред. | ред. код]