Малкога таїландська
| ?Малкога таїландська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Рід: | Малкога (Phaenicophaeus) |
| Вид: | Малкога таїландська |
| Біноміальна назва | |
| Phaenicophaeus diardi (Lesson, 1830) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Melias diardi Rhopodytes diardi | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Phaenicophaeus diardi |
 Віківиди: | Phaenicophaeus diardi |
 ITIS: | 554723 |
 МСОП: | 22684092 |
 NCBI: | 3054344 |
Малко́га таїландська[2] (Phaenicophaeus diardi) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Довжина птаха становить 36-38 см, вага 55,6-75 г. Довжина крила у самців становить 127-138 мм, у самиць 127-137 мм, довжина хвоста у самців становить 215-240 мм, у самиць 207-241 мм, довжина дзьоба у самців становить 25,4-32 мм, у самиць 28-31 мм, довжина цівки у самців становить 28,5-38,5 мм, у самиць 28-32 мм.
Голова і шия темно-сірі, верхня частина тіла темно-сіра з зеленим відблиском, крила синьо-зелені, блискучі. Хвіст довгий, східчастий, на кінці стернових пер широкі білі плями, помітні на нижній стороні хвоста. Нижня частина тіла сіра, світліша за верхню. Боки, живіт і гузка чорнувато-сірі. Райдужки блакитні або темно-карі, навколо очей плями голої червоної шкіри, від них до дзьоба ідуть короткі чорні смуги. Дзьоб великий, світло-жовтувато-зелений. Молді птахи мають більш тьмяне забарвлення, дзьоб у них сірий.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. d. diardi (Lesson, RP, 1830) — південь М'янми і Таїланду (перешийок Кра), Малайський півострів, Суматра;
- P. d. borneensis (Salvadori, 1874) — Калімантан.
Таїландські малкоги мешкають в Таїланді, М'янмі, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах з густом підіском і великою кількістю ліан, в мангрових і заболочених лісах, в чагарникових і бамбукових заростях. Зустрічаються поодинці або групами до 5 птахів, на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема мурахами, богомолами, прямокрилими, тарганами і гусінню. Не практикують гніздовий паразитизм. В Малайзії сезон розмноження триває з січня по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з гілок, встелюється листям. В кладці 2 білих яйця.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Суматранським малкогам загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaenicophaeus diardi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 03 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 січня 2023.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
 |
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |