Малкі Маккей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Малкі Маккей
Malky-Mackay.jpg
Особові дані
Повне ім'я Малколм Джордж Маккей[1]
Народження 19 лютого 1972(1972-02-19) (47 років)
  Беллсгілл, Шотландія
Зріст 185 см
Громадянство Flag of Scotland.svg Шотландія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Шотландія «Квінз Парк»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1990–1993 Шотландія «Квінз Парк» 70 (6)
1993–1998 Шотландія «Селтік» 34 (4)
1998–2004 Англія «Норвіч Сіті» 213 (15)
2004–2005 Англія «Вест Гем Юнайтед» 18 (2)
2005–2008 Англія «Вотфорд» 52 (3)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2004 Шотландія Шотландія 5 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008 Англія «Вотфорд» (в. о.)
2009–2011 Англія «Вотфорд»
2011–2013 Англія «Кардіфф Сіті»
2014–2015 Англія «Віган Атлетік»
2017–2018 Шотландія Шотландія (в. о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Малкі Маккей (англ. Malky Mackay, нар. 19 лютого 1972, Беллсгілл) — шотландський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Селтік» та «Норвіч Сіті», а також збірну Шотландії.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Квінз Парк», у основній команді якого став виступати з 1990 року, провівши три сезони у третьому за рівнем дивізіоні Шотландії, де взяв участь у 70 матчах чемпіонату[2][3].

Влітку 1993 року перейшов в один з топ-клубів країни «Селтік», втім спочатку грав за молодіжну команду. Дебютував у складі «кельтів» 13 травня 1995 року в грі з «Данді Юнайтед» (1:0)[4]. З командою у сезоні 1997/98 виграв титул чемпіона Шотландії, втім основним гравцем так і не став, провівши лише 46 ігор в усіх турнірах, а у вересні 1998 року переїхав до Англії, перейшовши на правах оренди в клуб другого за рівнем дивізіону країни «Норвіч Сіті», який згодом викупив контракт гравця за плату в розмірі 350 000 фунтів стерлінгів[5].

У перші три роки клуб закінчував сезон в середині турнірної таблиці Першого дивізіону і лише у сезоні 2001/02 команді вдалося стати шостою і потрапити в плей-оф. Там після перемоги у першому раунді над «Вулвергемптон Вондерерз», «Норвіч» програв у фіналі «Бірмінгем Сіті» та не підвищився у класі. Двома сезонами пізніше 32-річний Маккей і його команда виграли другий дивізіон, вийшовши таки до Прем'єр-ліги. Сам же Малкі в цьому сезоні зробив дубль у Дербі Східної Англії проти «Іпсвіч Таун»[6], а також увійшов до символічної збірної чемпіонату, втім по завершенні сезону покинув команду, так і не дебютувавши в еліті.

10 вересня 2004 року Маккей перейшов у інший клуб другого за рівнем дивізіону, «Вест Гем Юнайтед»[7], очолюваний Аланом Пард'ю, де зіграв у 18 матчах чемпіонаті до березня, після чого на поле не виходив, а команда стала шостою і перемігши у фіналі плей-оф «Престон Норт-Енд» вийшла до Прем'єр-ліги[5]. Втім Маккей знову не зміг дебютувати у цьому змаганні, оскільки був звільнений з клубу по закінченні сезону.

У серпні 2005 року на правах вільного агента перейшов у «Вотфорд» і незабаром став однією з ключових фігур у команді. Маккей став лідером захисту команди, а також забив декілька важливих голів, включаючи один проти запеклих суперників, «Лутон Тауна» (2:1)[8]. За підсумками сезону 2005/06 Маккей став з командою третім і втретє поспіль вийшов в Прем'єр-лігу, здолавши у фіналі «Лідс Юнайтед» (3:0)[9]. Оскільки гравець був звільнений з двох своїх попередніх клубів після переможних сезонів, головний тренер «шершнів» Ейді Бутройд запевнив, що Малкі візьме участь у змаганнях Прем'єр-ліги у складі «Вотфорда» наступного сезону. Хоча шотландець вже не був основним гравцем, він провів 14 матчів Прем'єр-ліги сезону 2006/07, за результатами якого клуб зайняв останнє 20 місце і понизився у класі. У січні 2007 року Маккей паралельно отримав перший досвід тренерської роботи, отримавши посаду першого тренера команди після від'їзду Дейва Гокедея[10].

У сезоні 2007/08 Маккей зіграв за команду лише в одному матчі Кубка Англії проти «Вулвергемптон Вондерерз» у січні 2008 року і більше зосередився на тренерській роботі, а 4 листопада 2008 року, після від'їзду Бутройда, недовго був. в.о. головного тренера команди[11].

Збірна[ред. | ред. код]

28 квітня 2004 року, під час шостого і останнього сезону в «Норвічі», який був одним з найуспішнішим у кар'єрі гравця, у віці 32 років Маккей вперше зіграв у складі національної збірної Шотландії в товариській грі проти Данії (0:1), ставши найстарішим футболістом збірної за 37 років, що дебютував у збірній Шотландії[12] (1967 року за збірну дебютував 36 річний Ронні Сімпсон).

В подальшому Малкі зіграв ще у трьох товариських іграх, а матч відбору до чемпіонату світу 2006 року проти Словенії (0:0), зіграний 8 вересня 2004 року, став останнім, п'ятим, для захисника у формі збірної[13].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

«Вотфорд»[ред. | ред. код]

Після нетривалої роботи в.о. головного тренера «Вотфорда» у 2008 році, Маккей повернувся на посаду у тренерському штабі. Після того як Брендан Роджерс пішов у відставку у червні 2009 року, Маккей зайняв посаду менеджера «Вотфорда»[14][15]. Дебютний тренерський сезон 2009/10 був важким для клубу, який перебував під загрозою вильоту протягом тривалого часу, але до кінця квітня зберіг прописку у Чемпіоншипі[16] і сезон закінчив на 16 місці. Наступного року клуб виступив не набагато краще, ставши 14-им.

Маккей (праворуч) та Ентоні Джеррард після програного фіналу Кубка Футбольної ліги 2012 року.

«Кардіфф Сіті»[ред. | ред. код]

17 червня 2011 року підписав трирічний контракт з «Кардіфф Сіті», який для переходу тренера виплатив компенсацію «Вотфорду»[17]. Його робота у валлійській команді розпочалась з перемоги 1:0 над «Вест Гем Юнайтед». В подальшому команда була непереможною у вересні, внаслідок чого Маккей був номінований на звання Менеджера місяця у Чемпіоншипі в перший же місяць керування клубом[18]. Ще один непереможний місяць для «Кардіффа», листопад, призвів до того, що Маккей знову був в аналогічній номінації і цього разу виграв нагороду[19] .

У перший же сезон роботи з клубом шотландський фахівець вивів команду у фінал Кубка ліги, вперше в історії клубу[20] . За тиждень до фіналу Маккей підписав подовження контракту на три з половиною роки, до червня 2016 року[21]. Але у фінальній зустрічі «Кардіфф» програв Ліверпулю на «Вемблі» в серії пенальті[22], а у чемпіонаті клуб став шостим, розгромно програвши у першому ж раунді плей-оф «Вест Гем Юнайтед» із загальним рахунком 0:5[23].

Після успіху першого сезону в Уельсі, Маккей, як повідомляється, був одним із кандидатів на заміну Пола Ламберта в клубі Прем'єр-ліги у «Норвіч Сіті». Малкі відхилив пропозицію і сказав, що повністю налаштований на роботи з «Кардіф Сіті»[24], з яким провів найпотужніший домашній старт сезону ліги, вигравши кожен з сперших десяти ігор чемпіонату на Кардіффському міському стадіоні, побивши попередній рекорд клубу — дев'ять послідовних домашніх виграшів. Клуб і надалі продовжував вдало виступати у чемпіонаті і став переможцем Чемпіоншипу після нічиєї 1:1 з Бернлі у квітні[25]. А 21 травня 2013 року Маккей був обраний Асоціацією менеджерів ліги Тренером року у Чемпіоншипі[26].

У сезоні 2013/14 років Макей піддавався критиці власника клубу малазійця Вінсента Тана щодо бюджету, результатів та стилю гри[27][28] і в результаті після домашньої поразки 0:3 від «Саутгемптона», Маккей був звільнений 27 грудня 2013 року після зустрічі з директорами клубу[29].

В подальшому стало відомо що Маккей стане менеджером іншого клубу Прем'єр-ліги «Крістал Пелес» у серпні 2014 року, але так і не очолив клуб, оскільки «Кардіф Сіті» відправив досьє до Футбольної асоціації, стверджуючи про неправомірні дії Маккея та спортивного директора Ієна Муді[30]. Пізніше з'ясувалося, що деякі з тверджень, пов'язаних з текстовими повідомленнями, можуть вважатись расистськими, сексистськими та гомофобними за своїм характером[30][31]. «Кардіфф» поставив під сумнів плату, сплачувану агентам та адвокатам під час трансферів, здійснених в той час, коли Маккей і Муді працювали в клубі[32]. Джерелом напруженості між цими двома клубами був перехід Муді у квітні 2014 року з «Кардіффа» в «Крістал Пелес», де Муді також став спортивним директором[31][32]. В підсумку Муді відмовився від своєї посади в «Пелес» після того, як обвинувачення були оприлюднені[31].

За твердженням, опублікованим LMA, Маккей вибачився за написання двох повідомлень, які, як він визнав, були неуважними до інших культур, але заперечував, що вони мали ще й гомофобічний або сексистський характер[33]. Сама ЛМА вибачилася за характеристику повідомлень у заяві[34][35]. Після проведення розслідування, Футбольна асоціація оголосила в липні 2015 року, що вона не буде застосовувати до Маккея та Муді жодних покарань[36].

«Віган Атлетік»[ред. | ред. код]

19 листопада 2014 року Маккей був призначений менеджером клубу Чемпіоншипу «Віган Атлетік», незважаючи на незгоду фанатів[37], після того, як клуб звільнив з посади Уве Реслера[38]. Нове призначення було піддано критиці організацією Kick It Out, яка заявила, що клуб ігнорує поточне розслідування ФА щодо текстових повідомлень, надісланих Маккеєм[39]. Президент «Вігана» Дейв Вілан заявив, що клуб включив положення у свій контракт з Маккеєм, за яким вони можуть припинити дію контракту, якщо шотландець буде визнаний винним ФА[39]. Тим не менш спонсор клубу «Premier Range» припинив фінансову підтримку клубу після призначення Маккея[40].

22 листопада, у своїй першій грі на посаді менеджера «Вігана», клуб зіграв 1:1 проти «Міддлсбро» на стадіоні DW[41]. Проте результати команди в подальшому були невдалими і Маккей був звільнений з 6 квітня 2015 року після поразки 0:2 від «Дербі Каунті»[42], опинившись у восьми очках від зони вильоту[43]. Під час 138-денного перебування Маккея у клубі «Віган» здобув лише 19 очок з можливих 72, вигравши у 5 з 24 матчів, зіграних у чемпіонаті[44]. Цей крок був схвально сприйнятий уболівальниками, про що прес-секретарем Wigan Athletic Supporters Club Кароліною Моліньє сказала BBC Sport: «Я думаю, що [звільнення Макей] — популярне рішення серед фанатів»[45][46]. Натомість Макей отримав підтримку від нещодавно призначеного голови клубу Девіда Шарпа, який назвав Маккея «великою частиною того, що ми тут робимо»[47].

Робота у Шотландській футбольній асоціації[ред. | ред. код]

У грудні 2016 року Шотландська футбольна асоціація призначила Маккея своїм виконавчим директором, відповідальним за нагляд за розвитком молодих гравців[48]. Це призначення було піддано критиці деякими людьми, у тому числі політиком Клер Гоуї, через попередню поведінку Малкі[49]. Група з боротьби з расизмом Kick It Out висловила свої коментарі, які підтримували Маккея, вказуючи на те, що він відтоді пройшов підготовку з питань рівності та різноманітності від FA[49].

13 жовтня 2017 року він був призначений виконувачем обов'язків головного тренера збірної Шотландії і став поєднувати цю роль зі своєю роботою у федерації[50]. 9 листопада 2017 року збірна провела єдину гру під керівництвом Маккея — товариський матч проти Нідерландів (0:1), а вже у лютому тренером збірної на повноцінній основі був названий Алекс Макліш.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Managerial record by team and tenure
Команда З По Результат Прим.
І В Н П В%
«Вотфорд» (в.о.) 4 листопада 2008 24 листопада 2008 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&&00.&&&&&00 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&050.&&&&&050,0 [11][54]
«Вотфорд» 15 червня 2009 17 червня 2011 &&&&&&&&&&&&&099.&&&&&099 &&&&&&&&&&&&&033.&&&&&033 &&&&&&&&&&&&&025.&&&&&025 &&&&&&&&&&&&&041.&&&&&041 &&&&&&&&&&&&&033.30000033,3 [17][54]
«Кардіфф Сіті» 17 липня 2011 27 грудня 2013 &&&&&&&&&&&&0125.&&&&&0125 &&&&&&&&&&&&&054.&&&&&054 &&&&&&&&&&&&&037.&&&&&037 &&&&&&&&&&&&&034.&&&&&034 &&&&&&&&&&&&&043.20000043,2 [17][54]
«Віган Атлетік» 19 листопада 2014 6 квітня 2015 &&&&&&&&&&&&&025.&&&&&025 &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&&05 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&&04 &&&&&&&&&&&&&016.&&&&&016 &&&&&&&&&&&&&020.&&&&&020,0 [54]
Шотландія (в.о.) 13 жовтня 2017 16 лютого 2018 &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&&01 &&&&&&&&&&&&&&00.&&&&&00 &&&&&&&&&&&&&&00.&&&&&00 &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&&01 &0&&&&&&&&&&&&&&00.&&&&&00,0 [50][55]
Всього &&&&&&&&&&&&0254.&&&&&0254 &&&&&&&&&&&&&094.&&&&&094 &&&&&&&&&&&&&066.&&&&&066 &&&&&&&&&&&&&094.&&&&&094 &&&&&&&&&&&&&037.&&&&&037,0

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батько, Малкі Маккей-старший, також був футболістом і грав на позиції нападника, провівши навіть одну гру за збірну Великої Британії. Уся сім'я Маккеїв — вболівальники клубу «Квінз Парк» і Макей-старший є членом ради в клубі[56], а Маккей-молодший виступав за аматорську команду клубу[57].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hugman, Barry J., ред. (2008). The PFA Footballers' Who's Who 2008–09. Mainstream Publishing. с. 276. ISBN 978-1-84596-324-8. 
  2. People: Malcolm Mackay. QPFC.com – A Historical Queen's Park FC Website. 1 August 2015. Процитовано 12 February 2018. 
  3. Mackay, Malcolm George. QPFC.com – A Historical Queen's Park FC Website. Процитовано 12 February 2018. 
  4. Celtic Player Malky Macaky details. FitbaStats. Bobby Sinnet & Thomas Jamieson. Процитовано 7 April 2015. 
  5. а б Malky Mackay. Soccerbase. Racing Post. Процитовано 5 February 2011. 
  6. Three's the magic number for Mackay. Watford F.C. 18 August 2008. Архів оригіналу за 8 вересень 2012. Процитовано 5 February 2011. 
  7. Malky signs. West Ham United F.C. 10 September 2004. Архів оригіналу за 20 грудень 2013. Процитовано 20 December 2013. 
  8. Luton 1–2 Watford. BBC Sport. 2 January 2006. Процитовано 5 February 2011. 
  9. Leeds 0–3 Watford. BBC Sport. 21 May 2006. Процитовано 5 February 2011. 
  10. Ashton, Neil (11 January 2007). Hockaday feels Hornets' sting. Daily Mail. Процитовано 5 February 2011. 
  11. а б Boothroyd needed break – Simpson. BBC Sport. 4 November 2008. Процитовано 31 March 2017. 
  12. Speck, Ivan (29 January 2011). The Real Mackay: He came up the hard way but preaches the beautiful game... meet Malky Mackay. Daily Mail. Процитовано 12 January 2014. 
  13. Malky Mackay- A squad. Scottish Football Association. Процитовано 16 October 2009. 
  14. Reading 1–1 Watford. BBC Sport. 26 September 2009. Процитовано 5 February 2011. 
  15. Boss Brendan Rodgers leaves Reading by mutual consent. BBC Sport. 17 December 2009. Процитовано 5 February 2011. 
  16. Watford 3–0 Reading. BBC Sport. 24 April 2010. Процитовано 5 February 2011. 
  17. а б в Cardiff City appoint Watford's Malky Mackay as manager. BBC Sport. 17 June 2011. Процитовано 31 March 2017. 
  18. Malky shortlisted for Award. Cardiff City F.C. 6 October 2011. Архів оригіналу за 7 October 2011. Процитовано 10 October 2013. 
  19. Cardiff City manager Malky Mackay wins manager of the month award. BBC Sport. Процитовано 9 December 2011. 
  20. Cardiff 1 – 0 Crystal Palace. BBC Sport. Процитовано 24 January 2012. 
  21. Malky commits to Cardiff long term. Cardiff City FC Official Site. 22 February 2012. Архів оригіналу за 23 February 2012. Процитовано 10 October 2013. 
  22. Cardiff 2–2 Liverpool. BBC Sport. Процитовано 7 April 2015. 
  23. West Ham United 3–0 Cardiff City. BBC Sport. Процитовано 7 April 2015. 
  24. Cardiff boss Mackay snubs Norwich. Daily Echo. 4 June 2012. Процитовано 4 June 2012. 
  25. Burnley 1–1 Cardiff. BBC Sport. Процитовано 7 April 2015. 
  26. Malky scoops LMA Manager gong. Cardiff City F.C. Процитовано 21 May 2013. 
  27. Cardiff owner Vincent Tan panned for telling manager Malky Mackay to 'resign or he'll be sacked' via email - 101 Great Goals. 101greatgoals.com. 19 December 2013. Процитовано 13 October 2017. 
  28. Cardiff City: Malky Mackay told to quit or be sacked by Vincent Tan. BBC Sport. Процитовано 20 December 2013. 
  29. Malky Mackay: Cardiff City sack manager. BBC Sport. 27 December 2013. Процитовано 28 December 2013. 
  30. а б Ornstein, David (21 August 2014). Malky Mackay: Crystal Palace will not appoint ex-Cardiff manager. BBC Sport. Процитовано 21 August 2014. 
  31. а б в Ornstein, David. Malky Mackay text claims: Iain Moody leaves Crystal Palace. BBC Sport. Процитовано 21 August 2014. 
  32. а б Fifield, Dominic; James, Stuart (20 August 2014). Crystal Palace left in limbo as Mackay talks end and Hoddle turns down job. The Guardian. Процитовано 21 August 2014. 
  33. Malky Mackay: Ex Cardiff boss sorry for two 'disrespectful' texts. BBC Sport. 21 August 2014. Процитовано 21 August 2014. 
  34. MalkyMackay: LMA apologises for statement over text 'banter'. BBC Sport. Процитовано 22 August 2014. 
  35. LMA forced to apologise for apology statement after calling 'racist, sexist' Malkay Mackay texts just 'banter'. The Daily Telegraph. Процитовано 22 August 2014. 
  36. Former Norwich City stalwart Malky Mackay avoids FA punishment. Eastern Daily Press (Norwich). 16 July 2015. Процитовано 25 February 2016. 
  37. Wigan Ignore Fan Pleas And Hire Malky Mackay As Boss. Morning Star. Архів оригіналу за 19 листопад 2015. Процитовано 19 November 2015. 
  38. Malky Mackay: Wigan Athletic confirm new manager, BBC Sport
  39. а б Malky Mackay: Wigan 'protected' if FA finds against new manager, BBC Sport. Retrieved 17 June 2017.
  40. Conn, David (20 November 2014). Wigan's Dave Whelan accused of antisemitism in new controversy. The Guardian. Процитовано 20 November 2014. 
  41. Wigan 1–1 M'boro. BBC Sport. 22 November 2014. Процитовано 22 November 2014. 
  42. Malky Mackay sacked as Wigan manager. BBC Sport. Процитовано 6 April 2015. 
  43. Jackson, Jamie (6 April 2015). Wigan sack Malky Mackay after Derby defeat leaves them on the brink. The Guardian. Процитовано 7 April 2015. 
  44. Malky Mackay sacked as Wigan manager after 138 days in charge. BBC Sport. Процитовано 7 April 2015. 
  45. Wigan Athletic Supporters Club: "Malky Mackay dismissal popular decision among fans". Sports Mole. Процитовано 19 November 2015. 
  46. Culley, John (6 April 2015). Malky Mackay sacked after Wigan lose 2–0 to Derby. The Daily Telegraph. Процитовано 7 April 2015. 
  47. David Sharpe backs Malky Mackay to succeed at Wigan. Sky Sports. Процитовано 7 April 2015. 
  48. McLaughlin, Chris (15 December 2016). SFA: Malky Mackay to be appointed new performance director. BBC Sport. Процитовано 11 March 2017. 
  49. а б Anti-racism groups back Malky Mackay for SFA job. BBC News. 14 December 2016. Процитовано 11 March 2017. 
  50. а б McLaughlin, Chris (13 October 2017). Scotland: Malky Mackay takes interim charge for Netherlands friendly. BBC Sport. Процитовано 13 October 2017. 
  51. а б Malky Mackay sacked: A factfile of the former Cardiff City manager's career. The Independent. 27 December 2013. Процитовано 7 April 2015. 
  52. Malky Mackay. League Managers Association. Процитовано 7 April 2015. 
  53. Cardiff City manager Malky Mackay wins manager of the month award. BBC Sport. Процитовано 7 April 2015. 
  54. а б в г Managers: Malky Mackay. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 31 March 2017. 
  55. Scotland: Results/matches: 2017/18. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 13 October 2017. 
  56. The big interview: Malky Mackay Sr. on how his son became Cardiff City's leader. Процитовано 21 May 2012. 
  57. Shaw, Phil (12 August 2004). "Mackay soars with the high-flying Canaries", The Independent. Retrieved 12 May 2012.

Посилання[ред. | ред. код]