Малодолинське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малодолинське
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада м. Чорноморськ
Рада/громада Чорноморська міська рада
Код КОАТУУ 5110890301
Основні дані
Засноване 1804
Колишня назва Клайнлібенталь (нім. Kleinliebenthal)
Населення 3177
Площа 2,01 км²
Густота населення 1580,6 осіб/км²
Поштовий індекс 68090
Телефонний код +380 4868
Географічні дані
Географічні координати 46°21′19″ пн. ш. 30°37′44″ сх. д. / 46.35528° пн. ш. 30.62889° сх. д. / 46.35528; 30.62889Координати: 46°21′19″ пн. ш. 30°37′44″ сх. д. / 46.35528° пн. ш. 30.62889° сх. д. / 46.35528; 30.62889
Водойми Сухий лиман
Місцева влада
Адреса ради 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 33, тел. 6-00-20
Карта
Малодолинське. Карта розташування: Україна
Малодолинське
Малодолинське
Малодолинське. Карта розташування: Одеська область
Малодолинське
Малодолинське

Малодоли́нське (рос. Малодолинское, нім. Kleinliebenthal) — село в Україні, підпорядковане Чорноморській міськраді Одеської області. Населення становить 3177 осіб.

Село засновано як німецьке поселення, стара назва — Клайнлібенталь, від нім. «Мала долина кохання»; до 01.02.1945 Мала Акаржа[1]. Селище розташовано на узбережжі Сухого лиману, якій раніше називався в честь цього поселення Клайнлібентальський лиман.

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1886 у німецькій колонії Клейн-Лібенталь Грос-Лібентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 2152 особи, налічувалось 162 дворових господарства, існували римо-католицька церква, ресторан, гідропатичне відділення та 2 винних погреба[2].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3321 особа, з яких 1469 чоловіків та 1852 жінки.[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3325 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 53,38 %
російська 45,48 %
молдовська 0,41 %
білоруська 0,16 %
болгарська 0,06 %

Постаті[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019. 
  6. Карта РККА L-36 (Б), 1941