Малозалісся
| село Малозалісся | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Гуменецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 135 |
| Площа | 3,52 км² |
| Густота населення | 38,35 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32323 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°46′02″ пн. ш. 26°34′05″ сх. д. / 48.76722° пн. ш. 26.56806° сх. д.Координати: 48°46′02″ пн. ш. 26°34′05″ сх. д. / 48.76722° пн. ш. 26.56806° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Центральна, 69 |
| Карта | |
  Малозалісся | |
 Малозалісся | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Малозалі́сся (до 1946 року — Малі Вірмени) — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Первісна назва села «Малі Вірмени» пов'язана з тим, що засноване вірменськими переселенцями, також зафіксовані назва «Малі Армяне», «Армянка». Розподіл на Великі Вірмени та Малі Вірмени зв'язано з розрізненням цих окремих населених пунктів і найбільш ймовірно «великі/малі» вказує на розмір цих поселень. У 1947 році відповідно до радянської політики змінено на нейтральну назву «Малозалісся», зі збереженням історичної частини «малі».
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Малозалісся розташоване в південно-західній частині України неподалік річки Смотрич, за 9,7 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського. На відстані 1,3 кілометра від центру села проходить автошлях територіального значення Т 2321.
Клімат[ред. | ред. код]
Село знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування села пов'язане з вірменськими переселенцями. В 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував їх маєтками. У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі Вірмени та Великі Вірмени, нині Малозалісся та Великозалісся.[1]
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
У 1895 році за часів поміщика Феодора Казимира, в Малих Вірменах діяла школа грамоти.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський геноцид.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села пережили голод.
Село до 1947 року називалось Малі Вірмени. Радянська влада боролась зі всім ворожим та буржуазним, у немилість потрапили назви інших народів, у різний час було вилучено практично усі назви поселень, в основах яких звучали як давні, так і новітні етноніми. Виняток було зроблено лише для етноніма «російський». Так село Малі Вірмени стало селом Малозалісся.[2]
З 1991 року в складі незалежної України.
13 серпня 2015 року внаслідок об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуменецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 133 особи.[4]
Згідно перепису 2015 року селі проживало 135 осіб, населення села зросло на 1,50 % порівняно зі 2001 роком.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
За даними перепису 2001 року населення за рідною мовою 100 % українська.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
-
Автобусна зупинка -
Мозаїчна автобусна зупинка -
Фельдшерський пункт -
Краєвиди довкола села
Див. також[ред. | ред. код]
- Великозалісся — село.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вірменська община у м. Кам'янці-Подільському (XIV—XVIII ст.). Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 15 вересня 2006.
- ↑ ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |