Очікує на перевірку

Маломуж Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Григорович Маломуж
Микола Григорович Маломуж
Микола Григорович Маломуж
Микола Маломуж (2014)
2-й Голова Служби зовнішньої розвідки України
3 квітня 2005 — 18 червня 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникОлег Синянський
НаступникГригорій Ілляшов
ПрезидентВіктор Янукович

Народився23 вересня 1955(1955-09-23) (69 років)
с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Відомий яквійськовослужбовець
КраїнаСРСР і Україна
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Звання Генерал армії України
Нагороди
Орден Святого Станіслава 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 4 ступеня
Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра
Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра
www.malomuz.com

Мико́ла Григо́рович Малому́ж (нар. 23 вересня 1955, с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, радник Президента України (2010, 11 жовтня року — 2014, 24 лютого).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Підтримка Маломужа на виборах Президента України 2014.

Народився 23 вересня 1955 в селі Скаливатка Звенигородського району Черкаської області. Українець.

Армійську службу проходив в «учебці» під Москвою. Тут готували спецпідрозділи для охорони ставки Верховного головнокомандування на випадок ядерної війни. Відслуживши, у 1975 повернувся у Звенигородку.

У 1982 з відзнакою закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. За фахом — юрист.

З грудня 1983 — служба в органах КДБ на оперативних і керівних посадах.

За даними українських ЗМІ, у 1991, коли голова українського КДБ Микола Голушко (майбутній керівник російської Федеральної служби контррозвідки Росії) виїжджав з Києва до Москви, він намагався вивезти з країни списки осіб, що працювали під прикриттям. Кажуть, що саме завдяки Миколі Маломужу ці плани зірвалися і картотека залишилася в Україні[1][2]. З початку 1990-х років Микола Маломуж почав працювати по лінії протидії міжнародним терористичним угрупованням.

З грудня 1998 — заступник Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. На цій посаді: «за сумлінну державну службу і значний особистий внесок у захист конституційних свобод і прав громадян»[3] отримав Орден Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста.

Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року став позаштатним радником Президента і надалі був призначений головою СЗР.

3 квітня 2005 Указом Президента України призначений Головою Служби зовнішньої розвідки України[4].

Звільнений з цієї посади Указом Президента України від 18 червня 2010[5]. Того ж дня Янукович підписав Указ про призначення Миколи Маломужа Радником Президента України (поза штатом)[6].

11 жовтня 2010 Президент підписав Указ Про звільнення М. Маломужа з військової служби[7]. 24 лютого 2014 р. в. о. президента Олександр Турчинов підписав указ про звільнення Маломужа з посади радника.

Кандидат у Президенти України у 2014[8].

Фундатор Всеукраїнського громадянсько-політичного руху «За майбутнє України», лідер Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю (з вересня 2015)[9], голова Вищої ради Народних зборів України[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  1. Орден Святого Станіслава IV ступеня з Офіцерським Хрестом (2000 р.)[11]
  2. Командорський хрест ордена Святого Сильвестра (Ватикан, 11 грудня 2001 р.)[12]
  3. 25 медалей і відомчих заохочуючих відзнак[13]

Родина

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пресс Центр — Український розвідник номер один. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 16 лютого 2010.
  2. Українська Розвідка — Микола Григорович Маломуж
  3. Міжнародний орден святого Станіслава. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 16 лютого 2010.
  4. «Маломуж Микола Григорович». Служба зовнішньої розвідки України. Архів оригіналу за 17.01.2018.
  5. Указ Президента України № 702/2010 від 18.06.2010. Архів оригіналу за 20 червня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  6. Указ Президента України № 714/2010 від 18.06.2010. Архів оригіналу за 22.06.2010. Процитовано 11.12.2010.
  7. Указ Президента України № 942/2010 від 11.10.2010. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  8. Екс-голова Служби зовнішньої розвідки Маломуж подав документи для реєстрації кандидатом у президенти / «[[Дзеркало тижня]]», 28 березня 2014. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
  9. З'їзд Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
  10. У Києві за ініціативою громад відбулися перші Народні збори. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 27 січня 2016.
  11. Декрет 83-2000, Маломуж Микола Григорович [Архівовано 27 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Міжнародний Орден Святого Станіслава».
  12. Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 709. [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
  13. Інтернет-довідник «Офіційна Україна сьогодні». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]