Маломуж Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Григорович Маломуж
Микола Григорович Маломуж
Микола Маломуж (2014)

Час на посаді:
3 квітня 2005 — 18 червня 2010
Президент  Віктор Ющенко
ПопередникОлег Синянський
НаступникГригорій Ілляшов
ПрезидентВіктор Янукович

Народився23 вересня 1955(1955-09-23) (63 роки)
с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
ЗванняUA-OF10-ARMY-GEN-GSB-H(2015).png Генерал армії України
Нагороди
Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра
www.malomuz.com

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Григо́рович Малому́ж (нар. 23 вересня 1955, с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, радник Президента України (2010, 11 жовтня року — 2014, 24 лютого).

Життєпис[ред. | ред. код]

Підтримка Маломужа на виборах Президента України 2014.

Народився 23 вересня 1955 в селі Скаливатка Звенигородського району Черкаської області. Українець.

Армійську службу проходив в «учебці» під Москвою. Тут готували спецпідрозділи для охорони ставки Верховного головнокомандування на випадок ядерної війни. Відслуживши, у 1975 повернувся у Звенигородку.

У 1982 з відзнакою закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. За фахом — юрист.

З грудня 1983 — служба в органах КДБ на оперативних і керівних посадах.

За даними українських ЗМІ, у 1991, коли голова українського КДБ Микола Голушко (майбутній керівник російської Федеральної служби контррозвідки Росії) виїжджав з Києва до Москви, він намагався вивезти з країни списки осіб, що працювали під прикриттям. Кажуть, що саме завдяки Миколі Маломужу ці плани зірвалися і картотека залишилася в Україні[1][2]. З початку 1990-х років Микола Маломуж почав працювати по лінії протидії міжнародним терористичним угрупованням.

З грудня 1998 — заступник Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. На цій посаді: «за сумлінну державну службу і значний особистий внесок у захист конституційних свобод і прав громадян»[3] отримав Орден Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста.

3 квітня 2005 Указом Президента України призначений Головою Служби зовнішньої розвідки України[4].

Звільнений з цієї посади Указом Президента України від 18 червня 2010[5]. Того ж дня Янукович підписав Указ про призначення Миколи Маломужа Радником Президента України (поза штатом)[6].

11 жовтня 2010 Президент підписав Указ Про звільнення М. Маломужа з військової служби[7]. У той же час, глава держави призначив Маломужа своїм радником (поза штатом). 24 лютого 2014 р. в. о. президента Олександр Турчинов підписав указ про звільнення Маломужа з посади радника.

Кандидат у Президенти України у 2014[8].

Фундатор Всеукраїнського громадянсько-політичного руху «За майбутнє України», лідер Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю (з вересня 2015)[9], голова Вищої ради Народних зборів України[10].

Нагороди[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]