Малорита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


місто Малорита
біл. Маларыта
Coat of Arms of Małaryta, Belarus.png
Герб Малорити
Mlorita.jpg
Основні дані
51°47′50″ пн. ш. 24°04′51″ сх. д. / 51.79722° пн. ш. 24.08083° сх. д. / 51.79722; 24.08083Координати: 51°47′50″ пн. ш. 24°04′51″ сх. д. / 51.79722° пн. ш. 24.08083° сх. д. / 51.79722; 24.08083
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Малоритський
Засновано 1566
Перша згадка 1566
Статус з 1970 року
Населення 11,5 тис.
Площа 7 км²
Поштовий індекс 225910
Висота 151 м.н.р.м.
Відстань
Найближча залізнична станція Малорита
До обласного центру
 - фізична 52 км
Малорита is located in Білорусь
Малорита
Малорита
Малорита is located in Берестейська область
Малорита
Малорита

CMNS: Малорита на Вікісховищі

Малори́та (біл. Малары́та) — місто в Білоруському Поліссі, районний центр Малоритського району Берестейської області, де сходяться кордони Білорусі, України та Польщі, за 52 км від Берестя, на річці Малорита. Залізнична станція на магістралі Ковель — Берестя.

Історія[ред.ред. код]

Як свідчать археологи, територія Малорити населялася людиною в ще IX–VIII тисячолітті до нашої ери. У 1566 році з’явилася перша згадка про королівський маєток в селі Рита Мала — в акті ревізії Берестейського повіту королівства Ягелонів. У 1768–1790 роках тут працювали металургійна мануфактура і мідний завод. У 1795, внаслідок другого поділу Речі Посполитої, Малорита відійшла до складу Російської імперії. Катерина II подарувала село Малорита, в якому жило 136 чоловіків і 124 жінки, генералу-лейтенанту Миколі Ланському.

У 1860 році Малорита відносилася до володінь поміщика Нефедовіча, і поселення нараховувало 540 осіб (261 чоловічої, 279 жіночої статі). Діяла православна церква. В 1862 році в Малориті відкрили народне училище. В 1878 році почався рух по Берестейсько-Київській залізниці. В 1886 році в селі було 62 двори, 749 мешканців, працювали волосне управління, 3 магазини, трактир, за півверсти від села розташовувалася залізнична станція. У народному училищі навчалося 29 хлопчиків і 3 дівчинки. Згідно з переписом 1897 року, було 203 двори, 1275 мешканців (з них 227 євреїв — 15,3%), в народному училищі навчалося 60 учнів. У 1905 році було 1097 жителів, працювало відділення зв’язку.

У той час частина населення займалися землеробством, частина була зайнята в ткацькій, деревообробній, ковальській та інших промисловостях, а частина займалися дрібною торгівлею або сплавом лісу. В місті був шпалопросочувальний завод (20 робітників), цегельний завод (4 робітники), вітряний млин. Діяв лісопильний завод з двома лісопильнями, який в 1901 році належав С. Кагану і мав 18 найманих робітників, а з 1907 року — М. Л. Опатовському. У 1914 році лісопильний завод мав 41 робітників.

З вересня 1915 по березень 1918 Малорита окупована військами кайзерівської Німеччини. В 19211939 роках територія Малоритського району в результаті Ризького мирного договору знов відійшла до складу Польщі. У 1939 році в Малоритській гміні діяли 5 шкіл, навчання в яких велося тільки польською мовою. В Малориті були відкриті 2 бібліотеки.

Меморіал загиблим від нацизму
Меморіал загиблим від нацизму

28 вересня 1939 року Червона армія вступила в Малориту. В січні 1940 року був утворений Малоритський район в складі Берестейської області Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. В червні 1941 року Малорита окупована німецько-нацистськими військами. В місті було створено гетто, куди звозили євреїв з інших сусідніх населених пунктів Білорусі, Польщі, України (близько 2800 осіб). Почалися розправи. Коли 20 липня 1944 року, частини першого Білоруського фронту разом з партизанами визволили Малориту, вони не знайшли в місті жодного єврея.

У 1959 році населення Малорити становило 3,4 тис. мешканців. 25 грудня 1962 року Малоритський район був ліквідований; Малорита була в складі Берестейського району. Малоритський район знову утворений 6 січня 1965 року. У грудні 1970 року Малориті надано статус міста. Тут була розташовувана ракетна база[1]. З 1991 року в незалежнішій Білорусі.

В Малориті працюють підприємства харчової промисловості. В районній програмі три проекта: реконструкція консервно-овочесушільного комбінату і хлібозаводу та освоєння унікального крейдового родовища за 22 кілометри від Малоріти. В результаті розробки родовища під селом Хотіслав повинен з’явитися суперсучасний будівельний холдинг.

Освіта[ред.ред. код]

Система освіти представлена 17 середніми школами, 3 базовими, 8 початковими, 20 дитячими садами.

Релігія[ред.ред. код]

У центрі міста, біля річки Рита, стоїть Свято-Миколаївська церква, будівництво якої відноситься до 1900–1907 років.

ЗМІ[ред.ред. код]

  • Малоритська районна газета «Голас часу».

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]