Малоростівський гідрологічний заказник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гідрологічний заказник місцевого значення «Малоростівський»
49°14′13″ пн. ш. 29°21′07″ сх. д. / 49.23700000002777699° пн. ш. 29.352000000027778981° сх. д. / 49.23700000002777699; 29.352000000027778981Координати: 49°14′13″ пн. ш. 29°21′07″ сх. д. / 49.23700000002777699° пн. ш. 29.352000000027778981° сх. д. / 49.23700000002777699; 29.352000000027778981
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Вінницька область,
Оратівський район,
впритул до с. Мала Ростівка
Найближче місто смт. Оратів
Площа 35,0 га
Засновано 1999 р.
Оператор фермерське господарство «Агроросток»
Малоростівський гідрологічний заказник. Карта розташування: Вінницька область
Малоростівський гідрологічний заказник
Малоростівський гідрологічний заказник (Вінницька область)
Мапа

CMNS: Малоростівський гідрологічний заказник у Вікісховищі

Малоро́стівський гідрологічний заказник — типове для лісостепу Вінниччини болото.[1]. Оголошена такою Рішенням 5 сесії 23 скликання Вінницької обласної ради від 29 квітня 1999 р.

Географічне місце[ред. | ред. код]

Розташований у долині річки Жидь, у північній частині с. Мала Ростівка Оратівської селищної громади Вінницького району Вінницької області. Природоохоронний об'єкт знаходиться на землях Чагівського старостинського округу. Його площа становить 35,0 га.

Опис[ред. | ред. код]

Ділянка сильно обводненого болота, яке заросло таким різнотрав'ям, як: рогіз, очерет, різні осоки (омська, здута, чорна, гостра), лепеха, півники болотні, калюжниця болотяна, конюшина шарудлива, герань лучна, щавель кінський, дягель, паслін солодко-гіркий, зніт болотяний, плакунові, цикута отруйна, оман високий, валеріана лікарська. Виявлено занесений до Червоної книги України — пальчатокорінник широколистий.

За фізико-географічним районуванням України ця територія, належить до Вінницько-Дашівського району області Подільського Побужжя Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Характерною для цієї ділянки є хвиляста, з яругами й балками, лесова височина з сірими і темно-сірими опідзоленими ґрунтами. З геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою підвищену сильно розчленовану лесову акумулятивну рівнину позальодовикової області.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке літо, і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить — 6,5°… -6°С, липня +19°…+І9,5°С. Річна кількість опадів складає 500—525 мм.

За геоботанічним районуванням У країни ця територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції. Вінницького (Центрально-подільського) округу. Територія заказника являє собою стрічковидної форми долини безіменного струмка. Тут розташоване болото, яке сильно обводнене і вода стоїть на поверхні.

У рослинному покриві переважають високотравні угрупування рогозу широколистого й очерету. У комплексі з ними трапляються угруповання осоки стрункої та омської, а також у групування аїру. По болоту розкидані кущі і куртини верби попелястої і тритичинкової, біля країв — дерева вільхи і невеликі смуги вільшаників.

Флора болота типова для високотравних боліт Лісостепу — тут трапляються комиш лісовий, планук верболистий, вербозілля звичайне, чистець болотний тощо. Становить інтерес масове зростання на болоті отруйного і лікарського виду цикути отруйної. У значній кількості біля країв болота зростає цінна рідкісна рослина — оман високий, росте тут і валер'яна висока. Зростає тут вид, що занесений до «Червоної книги України» — зозульки м'ясо-червоні (лучно-болотна орхідея).

Малоростівське болото становить цінність і науковий інтерес як ділянка типових болотних угруповань Лісостепу, де зростають популяції цінних лікарських рослин. Малоростівське болото має багату орнітофауну і ентомофауну, має гідрологічне значення.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Туристичні об'єкти [[Оратівський район|Оратівського району]] // Сайт Оратівської районної державної адміністрації. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]