Малоярославець Другий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малоярославець Другий
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Тарутинський район
Громада Малоярославецька Друга сільська рада
Код КОАТУУ 5124785001
Облікова картка Малоярославець Другий 
Основні дані
Засноване 1817
Населення 707
Територія 1,2 км²
Густота населення 589,170 осіб/км²
Поштовий індекс 68551
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°09′11″ пн. ш. 29°05′09″ сх. д. / 46.15306° пн. ш. 29.08583° сх. д. / 46.15306; 29.08583Координати: 46°09′11″ пн. ш. 29°05′09″ сх. д. / 46.15306° пн. ш. 29.08583° сх. д. / 46.15306; 29.08583
Водойми р. Кирижк
Місцева влада
Адреса ради 68551, Одеська область, Тарутинський р-н, с. Малоярославець Другий, вул. Центральна, 72а
Карта
Малоярославець Другий. Карта розташування: Україна
Малоярославець Другий
Малоярославець Другий
Малоярославець Другий. Карта розташування: Одеська область
Малоярославець Другий
Малоярославець Другий

Малояросла́вець Другий (у минулому: Село № 16, Альт-Постталь)  — село в Тарутинському районі Одеської області, засноване свого часу німецькими колоністами. Оргаен місцевого самоврядування — Малоярославецька Друга сільська рада. Населення становить 707 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

За даними 1859 року у німецькій колонії Малоярославець Другий (Боршталь) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1146 осіб (516 чоловічої статі та 444 — жіночої), налічувалось 84 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище[1].

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Малоярославецької волості мешало 1890 осіб, налічувалось 169 дворових господарств, існували лютеранська церква, паровий млин, лавка[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1605 осіб (826 чоловічої статі та 779 — жіночої), з яких 1524 — лютеранської віри[3].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 724 особи, з яких 338 чоловіків та 386 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 701 особа.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
болгарська 44,70 %
українська 26,17 %
російська 20,37 %
гагаузька 7,50 %
молдовська 1,13 %
німецька 0,14 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 331)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-7)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]