Малоярославець Перший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малоярославець Перший
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Тарутинський район
Рада/громада Ярівська сільська рада
Код КОАТУУ 5124789402
Облікова картка Малоярославець Перший 
Основні дані
Засноване 1830
Населення 598
Територія 1200 км²
Густота населення 498,3 осіб/км²
Поштовий індекс 68554
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°05′09″ пн. ш. 29°00′11″ сх. д. / 46.08583° пн. ш. 29.00306° сх. д. / 46.08583; 29.00306Координати: 46°05′09″ пн. ш. 29°00′11″ сх. д. / 46.08583° пн. ш. 29.00306° сх. д. / 46.08583; 29.00306
Середня висота
над рівнем моря
66 м
Водойми р. Киргиж
Відстань до
обласного центру
212 км
Відстань до
районного центру
16,7 км
Місцева влада
Адреса ради 68553, с. Ярове, вул. Тимошенко, 82
Сільський голова Топал Лариса Федорівна
Карта
Малоярославець Перший. Карта розташування: Україна
Малоярославець Перший
Малоярославець Перший
Малоярославець Перший. Карта розташування: Одеська область
Малоярославець Перший
Малоярославець Перший

Малояросла́вець Пе́рший (у минулому: Село № 6, Віттенберґ)  — село в Тарутинському районі Одеської області, засноване свого часу німецькими колоністами. Відстань до райцентру становить близько 16 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдавсько-український кордон Малоярославець 1—Чадир-Лунга.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

За даними 1859 року у німецькій колонії Малоярославець Перший (Киргиз, Віттенберґ) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1146 осіб (578 чоловічої статі та 568 — жіночої), налічувалось 91 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище[1].

Станом на 1886 рік у німецькій колонії, центрі Малоярославецької волості, мешкало 1570 осіб, налічувалось 167 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа, 3 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1595 осіб (813 чоловічої статі та 782 — жіночої), з яких 1500 — лютеранської віри[3].

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 340)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-7)