Мальмбанан
| Мальмбанан | |
|---|---|
| Країна | |
| Кінцеві станції | Riksgränsend, Лулео-Центральне (станція) і Лулео (порт) |
| Сайт | trafikverket.se/resa-och-trafik/jarnvag/sveriges-jarnvagsnat/malmbanan-boden-narvik/ |
| Рік відкриття | 1888 |
| Підпорядкування | Swedish Transport Administrationd |
| Оператори | Swedish Transport Administrationd |
| Протяжність | 430 км |
| Ширина колії | європейська колія |
Мальмбанан (швед. Malmbanan, буквально — Рудна залізниця), Офотбанен (норв. Ofotbanen) — найпівнічніша західноєвропейська залізниця. Вона простягається від Ботнічної затоки міста Лулео (Швеція) через спеціалізовані на добуванні залізної руди райони Мальмбергет і Кіруна до норвезького порту Нарвік.

Розробка найбільшого у світі родовища залізної руди біля Кіруни потребувала будівництва залізниці, яка б сполучала місця розробки з портовими містами. Її будівництво розпочалося в XIX столітті, однак будівництво, яке проводилося британськими компаніями, було не надто продуктивним; це зумовлено серйозними труднощами як технічного, так й економічного характеру (зокрема, банкрутством підрядників і управлінських компаній). Тому до 1888 р. дистанція була збудована лише від Кіруни до Єлліваре, а до кінця XIX ст. — до Лулео. Враховуючи велику відстань від Лулео до портів, а також замерзання порту взимку, цього було не достатньо для успішного розвитку копалень. Тому на початку ХХ ст. у ситуацію втрутився шведський уряд. Планувалося побудувати залізницю, яка б сполучила Кіруну і Нарвік (у цей історичний період Швеція і Норвегія були в державному союзі). До 14 липня 1903 року цю дистанцію офіційно відкрив шведський король Оскар II. У 1915 — 1923 рр. залізницю електрифікували.
- Фотографии локомотивов Malmbahan
- järnväg.net: Malmbanan [Архівовано 5 травня 2009 у Wayback Machine.] (швед.)
- Statsbanan Luleå — Riksgränsen (Malmbanan) [Архівовано 26 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (швед.)
|}