Мальцев Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Валерійович Мальцев
Мальцев Дмитро Валерійович.jpg
Народився 21 червня 1980(1980-06-21) (39 років)
м. Лубни, Полтавська область
Громадянство Україна Україна
Місце проживання м. Київ
Діяльність імунолог, нейроімунолог
Alma mater Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Науковий ступінь кандидат медичних наук
Посада завідувач лабораторії імунології та молекулярної біології Інституту експериментальної і клінічної медицини НМУ імені О. О. Богомольця

Дмитро́ Вале́рійович Ма́льцев (21 червня 1980, м. Лубни, Полтавська область) — український лікар-імунолог вищої категорії, нейроімунолог, кандидат медичних наук, доцент, завідувач лабораторії імунології та молекулярної біології Інституту експериментальної і клінічної медицини НМУ імені О. О. Богомольця МОЗ України[1]. Член Європейської академії неврології (European Academy of Neurology). Автор підручників та монографій з імунології.

Біографія[ред. | ред. код]

Дмитро Валерійович Мальцев народився в м. Лубни Полтавської області.

У 2003 році закінчив з відзнакою Національний медичний університет імені О.О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа».

З 2003 по 2004 рік проходив інтернатуру на кафедрі неврології та рефлексотерапії НМАПО імені П. Л. Шупика.

З 2004 по 2007 рік працював неврологом в міській лікарні м. Вишневого. Паралельно співпрацював з кафедрою клінічної імунології та алергології НМУ імені О. О. Богомольця, де готував наукову роботу.

У 2007 році перейшов працювати на кафедру клінічної імунології та алергології НМУ імені О. О. Богомольця, де в 2008 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за темою: «Імунний статус у пацієнтів з простою мігренню і роль герпесвірусів в патогенезі хвороби» (науковий керівник Казмірчук Віра Євстафіївна).

З 2009 по 2015 рік працював заступником директора Інституту імунології та алергології при НМУ імені О. О. Богомольця.

У 2015 році в зв'язку з реорганізацією переведений на посаду завідувача лабораторією імунології та молекулярної біології Інституту експериментальної і клінічної медицини НМУ імені О.О. Богомольця МОЗ України, де працює донині.

У 2017 — 2018 роках працює доцентом кафедри неврології №1 НМАПО імені П. Л. Шупика.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Дмитро Валерійович Мальцев є автором клінічних досліджень і робіт з удосконалення підходів до діагностики і терапії герпесвірусних інфекцій людини. Запропонував сучасну клініко-радіологічну класифікацію герпесвірусних нейроінфекцій [A 1]. Успішно апробував комбіновану противірусну терапію при хронічних реактивованих інфекціях, викликаних вірусами Епштейна—Барра[A 2] і вірусом герпесу 6 типу[A 3]. Описав ряд оригінальних клінічних випадків при герпесвірусних енцефалітах[A 4][A 5] і мієлітах[A 6]. Удосконалив сучасні уявлення про зв'язок реактивованих герпесвірусних інфекцій з первинними і вторинними імунодефіцитами[A 7].

Перший в світі показав, що довгострокова імунотерапія гамма-інтерфероном призводить до повної клініко-лабораторної ремісії при такому первинному імунодефіциті, як дефіцит мієлопероксидази фагоцитів[A 8]. Успішно апробував замісну імунотерапію Пентаглобіном при клінічно маніфестному виборчому дефіциті імуноглобуліну класу М[A 9]. Розробив ступінчату імунотерапію при дефіциті природних кілерів із застосуванням альфа-інтерферону як першого ряду терапії та гамма-інтерферону і пропесу як другого ряду терапії у резистентних випадках[A 10].

Запропонував концепцію імунозалежної форми мігрені з периферичним механізмом сенситизацій трійчастих нервів внаслідок хронічного запалення верхніх дихальних шляхів, пов'язаного з аномально активною репродукцією лімфотропних герпесвірусів[A 11].

Продемонстрував зв'язок між інфекціями, викликаними герпесвірусами 6 і 7 типів, і скроневою медіанною епілепсією, асоційованою зі скроневим медіанним склерозом, у людей. Показав, що такі пацієнти мають первинний або вторинний імунодефіцит, через що не в змозі контролювати герпесвірусну інфекцію[A 12].

Апробував комбіновану противірусну терапію, яка забезпечила зниження частоти і тяжкості епілептичних нападів, а також поліпшила чутливості до антиконвульсантів[A 13].

Запропонував концепцію вірус-індукованої трансформації синаптичної передачі збудження як моделі розвитку скроневої медіанної епілепсії при скроневому медіанному склерозі, індукованому герпесвірусами[A 14].

Продемонстрував зв'язок між генетичним дефіцитом фолатного циклу і розладами спектру аутизму у дітей. Охарактеризував нову форму первинного імунодефіциту у пацієнтів з вказаною генетичною патологією і описав спектр клініко-лабораторних проявів хвороби[A 15].

Публікації[ред. | ред. код]

  1. Мальцев Д. В., Казмірчук В. Є., Євтушенко С. К. До питання сучасної клініко-вірусологічної класифікації герпесвірусних нейроінфекцій // Международный неврологический журнал. — 2012. — 2 (48). — С. 14—28.
  2. Maltsev D.V. The effectiveness of combined antiviral therapy in chronic mononucleosis caused by Epstein-Barr virus June 15—16 2015, Stockholm, Sweden.
  3. Казмирчук В.Е, Мальцев Д.В. Ретроспективный анализ применения препарата Гепримун-6 у пациентов с инфекцией, вызванной вирусом герпеса 6 типа // Клінічна імунологія, алергологія, інфектологія. — 2010. — № 5—6 (34—35). — С. 64—70.
  4. Мальцев Д.В., Рассказова О.М. Хронічна вірусна інфекція, спричинена вірусом герпесу 6 типу, з ураженням нервової системи на тлі дефіциту природних кілерів // Клінічна імунологія. Алергологія. — 2017. — № 5. — С. 27—33.
  5. Мальцев Д.В., Климчук В.В. Випадок ятрогенного аспергільозу ретробульбарної клітковини і лімбічного герпесвірусного енцефаліту у пацієнтки з дефіцитом мієлопероксидази фагоцитів // Український медичний часопис. — 2011. — 1 (81). — С. 118—120.
  6. Мальцев Д.В., Горбенко В.Ю. Клінічний випадок попереково-крижового мієліту HSV2-етіології у пацієнта з вибірковим дефіцитом природних кілерів // Укр. неврол. журнал. — 2018. — № 2. — C. 74—80.
  7. Казмирчук В.Е, Мальцев Д.В. Диагностика первичных и вторичных иммунодефицитов у пациентов с герпесвирусной нейроинфекцией, ассоциированой с височной медианной эпилепсией // Аллергология и иммунология (Российская Федерация). — 2012. — Т. 13. — № 2. — С. 149—164.
  8. Мальцев Д.В. Ефективність довготривалої безперервної імуномодулюючої терапії за допомогою рекомбінантного гамма-інтерферону у пацієнтів з клінічно маніфестними формами дефіциту мієлопероксидази нейтрофілів // Імунологія та алергологія. — 2015. — № 1. — С. 44—53.
  9. Лісяний М.І., Мальцев Д.В., Мішина В.В. Ізольований дефіцит IgМ: клініка, діагностика і лікування // Лабораторна діагностика. — 2015. — № 3. — С. 45—56.
  10. Мальцев Д.В. Ефективність комбінованої імунотерапії Пропесом та Інфламафертином при дефіциті природних кірців та природних кілерних Т-лімфоцитів, асоційованих з генетичним дефіцитом фолатного циклу // Матерали Науково-практичної конференції «Нові досягнення в імунології та алергології», 15—16 вересня 2017 року, м. Київ // Ж. Імунологія та алергологія. — 2017. — №1—2., 48 с.
  11. Казмірчук В.Є., Мальцев Д.В. Імунозалежна форма мігрені // Український неврологічний журнал. — 2008. — № 2. — С. 27—37.
  12. Maltsev Dmitriy V., Kazmirchuk Vera E., Grytsyk Vladimir F., Nedopaco Yaroslav Ya. The Possibility of Using Serum Concetracions of the Tumor Necrosis Factor-Alpfa As a Biomarker in Mesial Temporal Lobe Epilepsy Associated With the Human herpes Virus Neiroinfections // International journal of biomedicine. — 2012. — Vol. 2 (1). — P. 16—25.
  13. Мальцев Д.В., Казмірчук В.Є. Ефективність противірусного лікування при герпесвірусній нейроінфекції зі скроневою епілепсією // Міжнародний неврологічний журнал. — 2011. — №4 (42). — С. 21—28.
  14. Мальцев Д.В., Казмірчук В.Є., Ковальчук Л.І. Концепція вірус-індукованої трансформації синаптичної передачі збудження, як моделі розвитку скроневої епілепсії у людей // Науковий вісник НМУ ім. О. О. Богомольця. — 2009. — № 4 (26). — С. 154—170.
  15. Мальцев Д.В. Оценка иммунного статуса у детей с расстройствами аутистического спектра, ассоциированым с генетическим дефіцитом фолатного цикла // Лікарська справа. — 2018. — № 1—2. — C. 11—23.

Посилання[ред. | ред. код]