Малєєв Георгій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Васильович Малєєв
Maleev.jpg
Народився 11 лютого 1924(1924-02-11)
Гришине, тепер Покровськ, Донецька область
Помер 13 серпня 1994(1994-08-13) (70 років)
місто Донецьк, Донецька область
Громадянство СРСР, Україна
Діяльність педагог, політик
Alma mater Донецький індустріальний інститут
Сфера інтересів гірниче устаткування
Заклад Донецький політехнічний інститут
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь Кандидат технічних наук
Нагороди
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»

Георгій Васильович Малєєв (11 лютого 1924, Гришине, тепер місто Покровськ, Донецька область — 13 серпня 1994, місто Донецьк, Донецька область) — фахівець у галузі гірничого устаткування, професор, кандидат технічних наук, заслужений працівник вищої школи Української РСР, лауреат Державної премії Української РСР, в 19681989 роках ректор Донецького політехнічного інституту. Депутат Верховної Ради СРСР 8-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1924 року в місті Красноармійську (тепер Донецької області).

З 1941 по 1946 рік служив у Радянській армії. Учасник німецько-радянської війни, воював в Україні, Болгарії, Румунії, Югославії, Угорщині, Австрії, мав низку нагород за участь у бойових діях.

У 19461951 роках — студент Донецького індустріального інституту імені Хрущова за спеціальністю «Гірниче машинобудування», закінчив інститут із відзнакою. Член ВКП(б) з 1951 року.

Уся його трудова діяльність практично повністю пов'язана з Донецьким політехнічним інститутом: в 19511954 роках — асистент кафедри «Теоретична механіка»; в 19541956 роках — аспірант, в 19571960 роках — доцент кафедри «Гірничі машини» та заступник декана Донецького політехнічного інституту.

У 19601962 роках — ректор Краматорського вечірнього індустріального інституту Сталінської (Донецької) області.

У 19621964 роках — доцент кафедри «Гірничі машини» і декан гірничоелектромеханічного факультету Донецького політехнічного інституту.

У 19641966 роках — директор Краматорського науково-дослідного інституту важкого машинобудування Донецької області.

У 19681989 роках — ректор Донецького політехнічного інституту та доцент (професор) кафедри «Гірничі машини».

У 19891994 роках — професор кафедри «Гірничі машини» Донецького політехнічного інституту.

Кандидат технічних наук (1956), доцент (1959), професор (1974), заслужений працівник вищої школи Української РСР (1970). У 19701980 роках — голова ради ректорів вузів Донецької області, депутат Верховної Ради СРСР (член постійної комісії з вищої освіти), співголова науково-методичного об'єднання «Гірниче» при Мінвузі СРСР. Обирався заступником голови Донецького обласного товариства «Знання».

Помер 13 серпня 1994 року.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Зробив великий внесок у розвиток навчально-методичної роботи і матеріальної бази інституту, в організацію розробки типових програм для вузів СРСР із дисциплін гірничо-механічного циклу, у створення активних методів навчання і творчої підготовки студентів.

Співавтор фундаментального підручника «Проектирование й конструирование горных машин й комплексов», удостоєного Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1990), і навчального посібника «Горные машины» (1961, співавтори Я. І. Альшиц, Б. А. Верклов та інші).

Талановитий лектор, методист і організатор вищої освіти і науки. Один із засновників наукової школи в галузі теорії робочих процесів гірничих машин і методів підвищення їх технічного рівня. У рамках цієї школи виконаний великий комплекс досліджень, результати яких використані при проектуванні і серійному випуску комбайнів для очисних робіт у вугільних шахтах.

Підготував 11 кандидатів наук, опублікував більше 100 наукових робіт, у тому числі 20 винаходів. Серед публікацій співавтор статей:

  • «Выравнивание скорости перемещения добычных комбайнов при помощи динамического гасителя колебаний» (Изв. вузов. Горн, журнал — 1972 — № 5);
  • «Формирование вектора возмущения на шнекових исполнительных органах угледобывающих комбайнов» (Изв. вузов. Горн, журнал. — 1975. — № 10).

Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Знак Пошани, Вітчизняної війни II ступеня, багатьма медалями, відомчими знаками і грамотами.

В Донецьку, на будівлі Донецького національного технічного університету за адресою вул. Артема, 58, де навчався і працював Георгій Малєєв, встановлено меморіальну дошку.

Посилання[ред. | ред. код]