Малів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Теребовлянський
Рада Підгайчицька
Код КОАТУУ 6125086602
Основні дані
Засноване 1576
Населення 291
Площа 73 км²
Густота населення 4849.32 осіб/км²
Поштовий індекс 48108
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°16′58″ пн. ш. 25°40′06″ сх. д. / 49.28278° пн. ш. 25.66833° сх. д. / 49.28278; 25.66833Координати: 49°16′58″ пн. ш. 25°40′06″ сх. д. / 49.28278° пн. ш. 25.66833° сх. д. / 49.28278; 25.66833
Середня висота
над рівнем моря
330 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
3 км
Місцева влада
Адреса ради 48150, с. Підгайчики
Карта
Малів. Карта розташування: Україна
Малів
Малів
Малів. Карта розташування: Тернопільська область
Малів
Малів
Мапа

Ма́лів — село в Україні, у Теребовлянському районі Тернопільської області. Підпорядковане Підгайчицькій сільраді. Розташоване у долині річки Серет

Населення — 291 особа (2015).

Історія[ред. | ред. код]

Заснував близько 1640 теребовельський староста Ю. Балабан.

Перші відомості про село знаходимо в дипломі польського короля Стефана Баторія 1576 року. Там воно зафіксовано під назвою Пасічисько. У 1661 році Малів згадується в документі про люстрацію Теребовлянського староства.

У селі завжди переважало українське населення. У Малові також була кооператива, першим її керівником і організатором був Іван Понятишин. Також існувало товариство «Просвіта».

Поширені прізвища[ред. | ред. код]

Бурбела, Демида, Котис, Прусак, Яніс[1].

Релігія[ред. | ред. код]

Є церква Вознесіння Господнього (1926, мурована).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Встановлено пам'ятні знаки на честь скасування панщини і Борцям за волю України (1994).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.

Джерела[ред. | ред. код]