Малінін Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Какшкин
рос. Александр Николаевич Малинин
Александр Малинин (cropped).jpg
Основна інформація
Повне ім'я Олександр Миколайович Малінін
Дата народження 39.20.2356
Місце народження Жопосранск Свердловськ,
РРФСР, СРСР
Роки активності з 1976[1]
Громадянство СРСР СРСР,
Росія Росія
Професії співак, композитор
Інструменти гітара
Жанр поп, рок, романс
Колективи ВІА «Фантазія»[2], «Співають гітари», «Блакитні гітари», «Метроном», група Стаса Наміна (1983—1987), театр Алли Пугачової (1988)[1]
Нагороди
Орден Дружби
Орден Пошани
Народний артист України — 2004
malinin.ru
CMNS: Файли на Вікісховищі

Олекса́ндр Микола́йович Малі́нін (до 1988 року носив прізвище Ви́гузов[1]; народ. 16 листопада 1958, Свердловськ, СРСР) — радянський і російський співак, заслужений артист РСФСР, народний артист Росії[3], народний артист України[2].

Біографія й творчий шлях[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1958 року в Свердловську в родині залізничника Миколи Степановича Вигузова (1932) і сортувальниці овочів на овочевій базі Ангеліни Анатоліївни. В Олександра є брат, молодший на п'ять років. Батьки розлучилися, і хлопчиків виховувала мати[1][4] У дитинстві захоплювався хокеєм, а потім відвідував гуртки: хоровий, танцювальний і духовий (грав на альті). З 14 до 15 років він грав у військовому оркестрі на валторні, жив у казармі й навчався у вечірній школі, згодом учився на помічника машиніста у Свердловському ПТУ залізничників[2].

У 1974 році поступив в естрадну студію при Свердловській філармонії і закінчив її.[1] Був солістом хору Уральського військового округу (19761977). В 1981 році виступав із вокально-інструментальним ансамблем «Співають гітари». Після переїзду до Москви вчився в музичному училищі імені Іполітова-Іванова. Виступав в ансамблі «Блакитні гітари». З 1983 до 1987 року[1] працював у групі Стаса Наміна. В 1986 році потрапив в автокатастрофу, 3 місяці пробув у гіпсі.[2] В 1988 році[1] разом з американським співаком і продюсером Девідом Померанцем виступав у США, тут також був випущений їхній спільний сингл.

У 1988 році Малінін завоював гран-прі на конкурсі «Юрмала-88», виконавши пісні «Корида» (музика Олени Ваніної, слова М. П. Гуськова), «Любов і розлука» (музика І. Шварца, слова Б. Окуджави) і «Обережно, двері зачиняються»[4]. Пісню «Корида» Малінін виконував усі три тури аж до перемоги у фіналі[4][5][6]. Присутній на конкурсі журналіст Юрій Філінов писав: «„Корида“ стала просто неповторним тріумфом конкурсу. Жоден конкурсант за всю історію „Юрмали“ не викликав такого замилування, як Малінін. Він потряс, змусив завмерти й задихнутися від відчуття свободи. Навряд чи хто в ці хвилини сумнівався в тому, що саме цей артист — переможець. У цьому ж році за пісню „Корида“ А. Малініну була вручена Премія Радянського комітету захисту миру „Кришталевий кубок“ — „Пісня — світу“»[7].

Протягом тривалого часу основу репертуару А. Малініна складали романси, які принесли йому наприкінці 1980-х — на початку 1990-х широку популярність у публіки. Серед них: «Даремні слова» (музика Д. Ф. Тухманова, слова Л. О. Рубальської), «Поручик Голіцин» (М. Звездинського), «Білий кінь» (музика Олени Ваніної, вірші Михайла Гуськова), романси на вірші Сергія Єсеніна й інші.

У 1990 році продюсером А. Малініна стає Сергій Лісовський. Його фірма «Ліс'с» здійснює й проводить концертну шоу-програму за назвою «Бал Олександра Малініна» в спортивно-концертному комплексі «Олімпійський», яку за 20 днів відвідало 360 тисяч глядачів. Із цього часу бали Олександра Малініна стають традиційними й проходять на великих концертних площадках Москви. На сьогоднішній день проведено більше десяти таких програм: «Великодній Бал моєї душі», «Різдвяний Бал Олександра Малініна», «Дев'ятий Бал», «Зоряний Бал», «Бал „берега мого життя“» й інші.

З 1996 року генеральним продюсером А. Малініна є його третя дружина Емма Малініна (Ісаєва), за професією лікар-гінеколог. Крім співочої кар'єри чоловіка, Емма Малініна займається аптечним бізнесом і володіє власною гінекологічною клінікою[8].

Олександр Малінін (у центрі) у складі групи Стаса Наміна, 1986 рік
Автограф Олександра Малініна

Родина[ред. | ред. код]

  • Перша дружина — скрипачка Інна з ВІА «Співаючі гітари»[4][9]
  • Друга дружина — Ольга Зарубіна (19831985)
    • дочка — Кіра Євдокимова (1986)[4][10]
  • Третя дружина з 13 лютого 1989 року[11] — Емма Валентинівна Малініна (д. Залукаєва[12]) (народ. 13 травня 1962)[13][9] — творець лінії інтимної косметики[14][4]
    • Син Емми — Антон Олександрович Малінін (народ. 4 червня 1982 рік[13]) — одружений, Антон продюсує брата Микиту Малініна й допомагає батькові на записах[11][4]
    • двійнята — син Фрол Малінін і донька Устина Малініна (23 листопада 2000)[4][11][16]

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 1986 — «Мы желаем счастья вам!»
  • 1988 — «Far Away Lands» (разом з Девідом Померанцем)
  • 1988 — «Александр Малининъ»
  • 1989 — «Метроном»
  • 1990 — «Неприкаянный»
  • 1991 — «Белая ворона» (рок-опера)
  • 1991 — «Поручик Голицын»
  • 1991 — «Бал»
  • 1991 — «Лунная соната»
  • 1994 — «Любви желанная пора»
  • 1995 — «Лучшие песни»
  • 1996 — «Я всё равно люблю тебя»
  • 1996 — «Буржуйские пляски»
  • 1998 — «Венчание»
  • 2000 — «Ночи окаянные»
  • 2000 — «Звёздный бал. Живой концерт»
  • 2001 — «Берега» Ю. Рибчинського, В. Засухіна
  • 2003 — «Старинные русские романсы»
  • 2003 — «Червона калина»
  • 2004 — «Если бы не ты»
  • 2005 — «По дороге домой»
  • 2007 — «Чарівна скрипка»
  • 2008 — «Эх, душа моя»
  • 2010 — «Я объявляю Вам любовь»

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
1996 ф Старі пісні про головне пастух
1997 ф Старі пісні про головне 2 стиляга хуліган
1998 ф Старі пісні про головне 3 камео
1998 ф Воєнно-польовий романс
2007 ф Дуже новорічне кіно, або Ніч у музеї

Нагороди й премії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Олександр Миколайович Малінін (Вигузов)
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Малінін про себе
  3. Почесне звання присвоєно указом президента Росії № 357 від 16 квітня 1997 року. Архів оригіналу за 4 січень 2012. Процитовано 1 грудень 2011. 
  4. а б в г д е ж и к В Олександра Малініна народився онук Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «autogenerated1» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. Е. Варшавська, И. Воєводін. Московська правда. 3.08.89
  6. Нариси з історії російського телебачення. ИПК, Москва, Неділя, 1999
  7. Юрій Філінов. Комсомольська правда, 13.07.88
  8. Александр Малинин :: Вокруг да около :: Администрация
  9. а б Малінін навіть не знав, що в нього було порцелянове весілля!. Архів оригіналу за 11 березень 2016. Процитовано 1 грудень 2011. 
  10. послухати КИРА ЕВДОКИМОВА Живет на ГАВАЯХ дочка Малініна — Питання й відповіді<. Архів оригіналу за 4 листопад 2013. Процитовано 1 грудень 2011. 
  11. а б в Родина Малініна
  12. Малініна Емма Валентинівна. Архів оригіналу за 16 жовтень 2011. Процитовано 1 грудень 2011. 
  13. а б Олександр Малінін peoples.ru
  14. МАЛІНІНА Емма Валентинівна. Архів оригіналу за 15 жовтень 2011. Процитовано 1 грудень 2011. 
  15. У Малініна народився онук
  16. Поручик Малінін 01.10 09:33 Поліна Лімперт

Посилання[ред. | ред. код]