Малі Будища (Зіньківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малі Будища
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Малобудищанська сільська рада
Код КОАТУУ 5321383601
Основні дані
Населення 548
Площа 2,762 км²
Густота населення 198,41 осіб/км²
Поштовий індекс 38163
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 49°58′42″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
179 м[1]
Відстань до
районного центру
40 км
Найближча залізнична станція Полтава-Київська
Місцева влада
Адреса ради 38163, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с.Малі Будища , тел. 9-25-42
Карта
Малі Будища. Карта розташування: Україна
Малі Будища
Малі Будища
Малі Будища. Карта розташування: Полтавська область
Малі Будища
Малі Будища
Малі Будища. Карта розташування: Зіньківський район
Малі Будища
Малі Будища
Мапа

Малі́ Бу́дища — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 548 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малобудищанська сільська рада.

Походження назви[ред. | ред. код]

Про походження назви зафіксовано дві версії. За однією, вона походить від назви місця, де видобували селітру або поташ — «буди»; за іншою — від «будок», у яких мешкали переселенці з півдня.[2]

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 1 км від правого берега річки Ворскла, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Хижняківка, нижче за течією — смт. Опішня. Межує із селом Попівка.

Історія[ред. | ред. код]

Малі Будища відомі з XVIII століття. Спочатку називалось Будочки, потім Малі Будищечки. Входили до складу Опішнянської сотні.

З 1781 року входило до складу Миргородського (згодом Зіньківського повіту) Чернігівського намісництва. З 1796 року — Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії.

За ревізіями 1859, 1863 років у Малих Будищах існувала церква, бібліотека, земська школа. Головним заняттям населення було сільське господарство, мешкали гончарі, теслярі, кравці. 1893 року на хуторі було 63 гончарських господарств, на зламі ХІХ–ХХ ст. — 32, на початку 1910-х років — 76, у сер. 1920-х років. — 73. Події 1930-х років (колективізація, розкуркулення, репресії) негативно позначилися на місцевому гончарстві. На той час у Малих Будищах діяли філія Опішнянської артілі «Червоний гончар» та гончарня колгоспу «ХІ-річчя КНС». Нетривале пожвавлення гончарства було характерним для ІІ пол. 1940-х років. Однак, непосильні податки та примусові державні позички призвели до того, що тільки окремі гончарі-кустарі протрималися до кінця 1960-х років.[2]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. З 1930 року діяв колгосп «ХІ-річчя КНС».

Жертвами голодомору 1932—1933 років стало 932 особи,[3] від репресій 1937—1939 року постраждало 68 односельчан.

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 6 жовтня 1941 до 18 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 158 чоловік, загинуло на фронтах 235 односельчан, під час визволення села полягло 440 радянських воїнів.[4]

У роки війни місцевий активіст Ващенко Костянтин Якович проводив агітаційно-масову роботу серед населення проти німецької влади. Заарештований і відправлений у концтабір м. Кременчука. Доля невідома.[5]

1991 року на базі Малобудищанської восьмирічної школи введена в експлуатацію Малобудищанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Населення[ред. | ред. код]

1859 року у власницькому селі налічувалось 216 дворів, мешкало 1259 осіб, існувала церква.[6]

1863 року — 236 дворів та 1351 житель. 1900 року у 320 дворах проживало 1509 осіб.

1926 року у селі Малі Будища Малобудищанської сільської ради Опішнянського району Полтавської округи — 402 господарства, 1894 мешканця. 1990 року — 630 жителів.

Динаміка населення
1859 1863 1900 1926 1990 2001
1 259 1 351 1 509 1 894 630 548

Економіка[ред. | ред. код]

Функціонують два приватних підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.[7]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі діє дошкільний навчальний заклад «Світлячок». У 2011—2012 навчальному році в ньому навчалось 19 вихованців.[8]

Загальну середню освіту здобувають в ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2010—2011 навчальному році школа має 11 класів-комплектів, у яких навчався 101 учень[9].

У Малих Будищах працює Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.

Архітектура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1967 року);

Культові споруди[ред. | ред. код]

Різдвяно-Богородицька церква — дерев'яний храм, збудований наприкінці кінець XVII ст. Тричі перебудовувалась. На території церковного подвір'я розташовані три могили священиків: Петра Фесенка-Навроцького, Івана Мельникова і невідомого.[10][11]

Персоналії[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погода в селі Малі Будища
  2. а б Міщанин В. Д. — Гончарство північної групи малих осередків опішнянського гончарного району (ІІ половина XIX-ХХ ст.) — Автореферат — с. 11
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  4. Малі Будища // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. 510—511. ISBN 5-88500-033-6
  5. Німецький терор на Полтавщині (1941—1943 роки). Зіньківський район
  6. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  7. Організації Малих Будищ
  8. ДНЗ «Світлячок». Відділ освіти Зіньківської РДА
  9. Малобудищанська ЗОШ І-ІІІ ступенів
  10. Міщанин В. // У Малих Будищах парафіяни повернули із забуття імена священиків, які працювали на духовній ниві у XIX столітті — Православіє в Україні (Перевірено 13 липня 2012)
  11. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009 — С. 371—373