Малі Будища (Зіньківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малі Будища
Околиці Опішне 16.jpg
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Малобудищанська сільська рада
Код КОАТУУ 5321383601
Основні дані
Населення 548
Площа 2,762 км²
Густота населення 198,41 осіб/км²
Поштовий індекс 38163
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 49°58′42″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
179 м[1]
Відстань до
районного центру
40 км
Найближча залізнична станція Полтава-Київська
Місцева влада
Адреса ради 38163, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с.Малі Будища , тел. 9-25-42
Карта
Малі Будища. Карта розташування: Україна
Малі Будища
Малі Будища
Малі Будища. Карта розташування: Полтавська область
Малі Будища
Малі Будища
Малі Будища. Карта розташування: Зіньківський район
Малі Будища
Малі Будища
Мапа

Малі́ Бу́дища — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 548 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малобудищанська сільська рада.

Походження назви[ред. | ред. код]

Про походження назви зафіксовано дві версії. За однією, вона походить від назви місця, де видобували селітру або поташ — «буди»; за іншою — від «будок», у яких мешкали переселенці з півдня.[2]

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 1 км від правого берега річки Ворскла, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Хижняківка, нижче за течією — смт. Опішня. Межує із селом Попівка.

Історія[ред. | ред. код]

Малі Будища відомі з XVIII століття. Спочатку називалось Будочки, потім Малі Будищечки. Входили до складу Опішнянської сотні.

З 1781 року входило до складу Миргородського (згодом Зіньківського повіту) Чернігівського намісництва. З 1796 року — Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії.

За ревізіями 1859, 1863 років у Малих Будищах існувала церква, бібліотека, земська школа. Головним заняттям населення було сільське господарство, мешкали гончарі, теслярі, кравці. 1893 року на хуторі було 63 гончарських господарств, на зламі ХІХ–ХХ ст. — 32, на початку 1910-х років — 76, у сер. 1920-х років. — 73. Події 1930-х років (колективізація, розкуркулення, репресії) негативно позначилися на місцевому гончарстві. На той час у Малих Будищах діяли філія Опішнянської артілі «Червоний гончар» та гончарня колгоспу «ХІ-річчя КНС». Нетривале пожвавлення гончарства було характерним для ІІ пол. 1940-х років. Однак, непосильні податки та примусові державні позички призвели до того, що тільки окремі гончарі-кустарі протрималися до кінця 1960-х років.[2]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. З 1930 року діяв колгосп «ХІ-річчя КНС».

Жертвами голодомору 1932—1933 років стало 932 особи,[3] від репресій 1937—1939 року постраждало 68 односельчан.

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 6 жовтня 1941 до 18 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 158 чоловік, загинуло на фронтах 235 односельчан, під час визволення села полягло 440 радянських воїнів.[4]

У роки війни місцевий активіст Ващенко Костянтин Якович проводив агітаційно-масову роботу серед населення проти німецької влади. Заарештований і відправлений у концтабір м. Кременчука. Доля невідома.[5]

1991 року на базі Малобудищанської восьмирічної школи введена в експлуатацію Малобудищанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Населення[ред. | ред. код]

1859 року у власницькому селі налічувалось 216 дворів, мешкало 1259 осіб, існувала церква.[6]

1863 року — 236 дворів та 1351 житель. 1900 року у 320 дворах проживало 1509 осіб.

1926 року у селі Малі Будища Малобудищанської сільської ради Опішнянського району Полтавської округи — 402 господарства, 1894 мешканця. 1990 року — 630 жителів.

Динаміка населення
1859 1863 1900 1926 1990 2001
1 259 1 351 1 509 1 894 630 548

Економіка[ред. | ред. код]

Функціонують два приватних підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.[7]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі діє дошкільний навчальний заклад «Світлячок». У 2011—2012 навчальному році в ньому навчалось 19 вихованців.[8]

Загальну середню освіту здобувають в ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2010—2011 навчальному році школа має 11 класів-комплектів, у яких навчався 101 учень[9].

У Малих Будищах працює Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.

Архітектура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1967 року);

Культові споруди[ред. | ред. код]

Різдвяно-Богородицька церква — дерев'яний храм, збудований наприкінці кінець XVII ст. Тричі перебудовувалась. На території церковного подвір'я розташовані три могили священиків: Петра Фесенка-Навроцького, Івана Мельникова і невідомого.[10][11]

Персоналії[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погода в селі Малі Будища
  2. а б Міщанин В. Д. — Гончарство північної групи малих осередків опішнянського гончарного району (ІІ половина XIX-ХХ ст.) — Автореферат — с. 11
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  4. Малі Будища // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. 510—511. ISBN 5-88500-033-6
  5. Німецький терор на Полтавщині (1941—1943 роки). Зіньківський район. Архів оригіналу за 5 червень 2010. Процитовано 14 вересень 2012. 
  6. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  7. Організації Малих Будищ
  8. ДНЗ «Світлячок». Відділ освіти Зіньківської РДА
  9. Малобудищанська ЗОШ І-ІІІ ступенів
  10. Міщанин В. // У Малих Будищах парафіяни повернули із забуття імена священиків, які працювали на духовній ниві у XIX столітті — Православіє в Україні (Перевірено 13 липня 2012)
  11. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009 — С. 371—373