Перейти до вмісту

Мамакаєв Магомет Амайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мамакаєв Магомет Амайович
Народився16 (29) грудня 1910 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ачхой-Мартан, Грозненський округ, Терська область, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 серпня 1973(1973-08-02)[1] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Грозний, РРФСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняАчхой-Мартан Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдержавний діяч, письменник, поет Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКомуністичний університет трудящих Сходу (1930) Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності19261973
ЧленствоСП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Магомет Амайович Мамака́єв (псевдонім — Магомет Тур; нар. 29 грудня 1910, Ачхой-Мартан — пом. 2 серпня 1973, Грозний) — чеченський радянський письменник, поет і перекладач; член Спілки письменників СРСР з 1934 року[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 [29] грудня 1910(19101229) року в селі Ачхой-Мартані (нині Ачхой-Мартановський район Чечні, Російська Федерація) в селянській сім'ї. Рано залишився круглим сиротою, виховувався у дитячому будинку. Після закінчення школи брав активну участь у комсомольському житті Чечні і 1926 року Чеченським оргбюро ВКП(б) був направлений на навчання в Москву до Комуністичного університету трудящих Сходу[2]. У 1927 році став членом ВКП(б). Навчання закінчив у 1930 році.

Після здобуття освіти, повернувся до Чечні. У 1930 році обіймав посаду секретаря Урус-Мартановського окружкому ВКП(б), потім був членом пропгрупи ЦК ВКП(б). У 1931 році працював заступником редактора газети «Грозненський робітник»; упродовж 1931—1934 років — у Чеченському обкомі ВКП(б). Одночасно протягом 1930—1934 років за сумісництвом очолював Чеченський науково-дослідний інститут мови, літератури та історії. У 1934—1935 роках був слухачем Вищої школи партійних працівників при ЦК ВКП(б). Після повернення з Москви працював заступником начальника «Грозхімбуду», завідував відділом шкіл та науки Чечено-Інгуського обкому ВКП(б), був редактором газети «Ленінський шлях». У період із 1930 по 1937 рік обирався членом пленуму та бюро обкому ВКП(б), депутатом Верховної Ради Чечено-Інгуської АРСР[2].

У 1937 році був ув'язнений у Грозному. Після звільнення 1940 року його знову заарештували в Елісті і до 1956 року він перебував у таборах на півночі СРСР — в Ігарці[3].

У 1960 році закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Горького в Москві і того ж року став редактором альманаха «Орга». Помер у Грозному 2 серпня 1973 року. Похований на околиці села Ачхой-Мартана, на цвинтарі «Айсет-Кешнаш»[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

Друкуватися почав з 1926 року. Серед творів:

поезія
  • збірки
    • «Ластівка» (1931);
    • «Дружба» (1931);
    • «Криваві гори» (1936);
    • «Іскра» (1940);
    • «Моя путівка» (1958);
    • «Ранок над Аргуном» (1958);
    • «Дуб над Ассою» (1961);
    • «Я повернусь» (1963);
    • «І камені говорять» (1966, російський переклад 1968);
    • «Земля Мартана» (1971);
  • поеми
    • «Розмова з матір'ю» (1934; про героїзм людей, які революційно перебудовують світ);
    • «День мого народження» (1956);
проза
  • збірка «Перший гудок» (1956);
  • історичні романи
    • «Мюрид революції» (1962; про революційні події в Чечні);
    • «Зелімхан» (1968; про соціально класові протиріччя в Чечні на початку 20 століття);
  • повість «Загибель вендетти» (1963; у співавторстві з Халідом Ошаєвим і В. Щепотовим);
  • публіцистичні нариси «Солдати революції» (1969).

Автор праці «Чеченський рід (тайп) в період його розкладу».

Перекладач творів Тараса Шевченка, Володимира Сосюри.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден Трудового Червоного Прапора;
  • Орден «За громадянську мужність» (посмертно; за величезний внесок у становлення чеченської літератури, громадянську мужність, принциповість та чесність, виявлені у відстоюванні прав чеченського народу, заслуги у збереженні культурної та історичної спадщини чеченського народу, багаторічну публіцистичну та громадську діяльність)[3].

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • В місті Урус-Мартані на часть Магомета Мамакаєва названо вулицю[5];
  • У грудні 2013 року в селі Ачхой-Мартані відкрився літературно-меморіальний музей Магомета Амаєвича Мамакаєва[3].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]