Мамерк Емілій Лепід Лівіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мамерк Емілій Лепід Лівіан (124 — 60 роки до н.е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з двох впливових родів Лівієв та Еміліїв. Син Марка Лівія Друзв, консула 112 року до н.е, та Корнелії. В подальшому був всиновлений Марком Емілієм Лепідом, консулом 126 року до н.е.

У 91 році до н.е. після загибелі свого брата й народного трибуна Марка Лівія Друза Молодшого, Лівіан зайняв його місце в колегії понтифіків. Приймав активну участь у Союзницькій війні в якості легата в армії Квінта Цецилія Метелла Пія. Вподальшому Лівіану вдалося розбити значні сили італіків на чолі із Помпедієм Сілоном.

У 82—81 роках до н.е. був легатом в армії Луція Корнелія Сулли в громадянській війні з маріанцями. Під час цього захопив місто Норбу. У 81 році до н.е. клопотав перед Суллою щодо помилування Гая Цезаря. В цьому ж році займав посаду претора. У 78 році до н.е. програв консульські вибори Квінту Лутацію Катулу Капітоліну, але у 77 році до н.е. все ж обирається консулом (разом з Децимом Юнієм Брутом). Відмовився відправитися до Іспанії на війни проти Серторія.

У 74 році до н.е. був легатом Марка Антонія в Лігурії, а у 73 році до н.е. — Луція Ліцинія Лукула в Азії. У 70 році до н.е. був оголошений принцепсом сенату.

Родина[ред.ред. код]

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Sall. Hist. I 86; III 5; 48, 10 M
  • G.V. Sumner. “Manius or Mamercus?” JRS, Vol. 54, Parts 1 and 2 (1964), pp. 41—48.
  • T. R. S. Broughton, The magistrates of the Roman republic, Bd. 2 (1952), Sp. 185.