Мамині синочки (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамині синочки
I vitelloni
Жанр драма, комедія
Режисер Федеріко Фелліні
Продюсери Лоренцо Пеґораро,
Луїджі Джакозі,
Даніло Фаллані,
Уґо Бенвенуті
Сценаристи Еніо Флаяно,
Федеріко Фелліні
У головних
ролях
Франко Інтерленгі
Альберто Сорді
Франко Фабріці]]
Віра Сіленті
Оператори
Композитор Ніно Рота
Франко Феррара
Монтаж Роландо Бенедетті
Художник Маріо К'ярі
Кінокомпанія Peg Films, Cite Films
Дистриб'ютор Janus Filmsd і Netflix
Тривалість 108 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Франція Франція
Рік 1953
Дата виходу 26 серпня 1953 (Венеція)
17 вересня 1953 (Італія)
Касові збори £ 596 000 000[1]
IMDb ID 0046521
Наступний Дорога
CMNS: Мамині синочки у Вікісховищі

«Мамині синочки» (італ. I vitelloni) — третій фільм Федеріко Фелліні, сценарій до якого він написав спільно з Еніо Флаяно. Фільм можна назвати автобіографічним, він базується на спогадах молодого Фелліні про життя у своєму рідному містечку Ріміні. Сюжет фільму ґрунтується на оповіданні про життя п'ятьох молодих людей: любителя жінок Фаусто, інтелектуала Леопольдо, «дитя» Альберто, Моральдо, що дорослішає та Рікардо, що перебуває на задньому плані.

Сюжет[ред. | ред. код]

Група молодих людей нудьгує без діла в містечку на італійському узбережжі. Усім їм по 25-30 років, проте ведуть вони себе як недозрілі підлітки, і багато хто досі живе за рахунок батьків. Сандра, сестра наймолодшого з хлопців Моральдо (Франко Інтерленгі), завагітніла від проводиря групи Фаусто (Франко Фабріці), і тепер він готується тікати з міста. Але рідний батько примушує його одружитися на дівчині. Після весілля і медового місяця, проведеного в Римі, тесть знаходить для Фаусто роботу в крамниці церковного приладдя. Відразу після карнавалу Фаусто жартома волочиться за дружиною свого начальника і втрачає роботу. Він втягує Моральдо в пограбування крамниці — нібито для того, щоб отримати неоплачену компенсацію. Вони крадуть дерев'яного ангела і безуспішно намагаються продати його різним релігійним громадам. Альберто (Альберто Сорді), що живе з матір'ю, не може перешкодити сестрі поїхати з одруженим коханцем. Коли в місті з'являється трупа театру, головний інтелектуал групи Леопольдо (Леопольдо Трієсте) читає імпресаріо свою п'єсу. Леопольдо приймає компліменти, але лякається, коли імпресаріо намагається завести його на берег моря.

Фаусто проводить ніч з танцівницею. Втомившись від його зрад, Сандра втікає з дому з немовлям. Фаусто з друзями шукають її весь день. Нарешті Фаусто знаходить її у батька… Моральдо — єдиний, хто здійснює загальну мрію: одного разу вранці він приходить на вокзал і від'їжджає з міста…

У ролях[ред. | ред. код]

Франко Інтерленгі Моральдо Рубіні
Альберто Сорді Альберто
Франко Фабріці Фаусто Моретті
Леопольдо Трієсте Леопольдо Вануччі
Ріккардо Фелліні Ріккардо
Леонора Руффо Сандра Рубіні
Жан Брошар Франческо Моретті
Клод Фарелл Ольга
Карло Романо Мікеле Курті
Енріко Віарізіо синьйор Рубіні
Паола Борбоні синьйора Рубіні
Ліда Баарова Джулія Курті
Арлетт Соваж зірка кіно

Нагороди[ред. | ред. код]

Перемоги:

Номінації:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Box Office Italia 1953. Процитовано 19.03.2017

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лурселль, Жак. I vitelloni/Лоботрясы // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 1891-1892. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]