Мамут карликовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мамонт карликовий)
Перейти до: навігація, пошук
Мамут карликовий
Час існування: пізній плейстоцен — ранній голоцен
Скелет
Скелет
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Мамут (Mammuthus)
Вид: M. exilis
Біноміальна назва
Mammuthus exilis
(Stock & Furlong, 1928)[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Mammuthus exilis
EOL logo.svg EOL: 4454765
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1851653
Fossilworks: 47874

Мамут карликовий (Mammuthus exilis) — вимерлий вид із родини слонових, походив від мамута Колумба (М. columbi) з материкової Північної Америки[2]. Жив у період від 30 до 12 тис. років тому на Канальних островах і на кшталт сучасної острівної лисиці зазнав острівної карликовості.

Цей вид вимер упродовж четвертинного вимирання, під час якого вимерло багато видів мегафауни, у зв'язку зі зміною умов, до яких цей вид не зміг адаптуватися[3]. Через острівну карликовість, М. exilis мав у середньому 1,72 м заввишки у плечах і 760 кг ваги[4], що є разючим контрастом із його предками, що мали 4,3 м заввишки і 9100 кг ваги[5]

Схожа острівна карликовість була поширеним явищем у представників родини слонових, які завдяки гарному вмінню плавати, змогли заселити навіть відносно віддалені від суші острови. Карликові мамути з'явилися і на сибірському острові Врангеля, виживши на ньому, як останні представники всіх мамутів до 1,5 тис. років до н.е. Ряд ендемічних карликових слонів існував також на середземноморських і деяких індонезійських островах, як-от Комодо або Флорес. Відома також острівна карликова форма мастодонта. Причинами острівної карликовості були дефіцит їжі й відносна безпека через відсутність хижаків.

Відкриття[ред.ред. код]

У липні 1994 року L. Agenbroad було викликано Службою національних парків, щоб оглянути невизначений скелет, знайдений на північно-східному узбережжі острова Санта-Роза[6]. B. Agenbroad, L. Agenbroad, D. Morris, S. Morris, T. Rockwell і L. Roth [6] віднайшли кістки осьового скелета великого наземного хребетного на острові Санта-Роза. У серпні 1994 були розпочаті розкопки, вдалося відновити 90% скелета самця карликового мамута[7]. Йому було близько 50 років, коли він помер[6]. Скелет було знайдено в одному місці, а не розпорошеним по всьому острову. По дослідженню, кістки були передані до музею природної історії в Санта-Барбарі[7] Після відкриття цього скелету, розпочався ретельний пошук і знайдено ще 160 нових решток мамута, переважна більшість з яких знаходилася на острові Санта Роза[6]. Це стало першим відкриттям майже повного зразка карликового мамута. На його скелеті були відсутні лише нога, бивень, і кілька хребців. Рештки були покриті піщаною дюною, що вберегло їх від розпорошення. Найімовірніше, мамут просто помер від старості[8]

Ареал[ред.ред. код]

Залишки М. exilis були виявлені на трьох північних Канальних островах Каліфорнії з 1856 року: Санта-Круз, Санта-Роза, і Сан-Мігель, які разом з Анкапа були найвищими точками нині, переважно, зануреного острова Санта-Роза. Пізньоплейстоценові слони, можливо, жили на островах до приходу пращурів чумаші в ранньому голоцені, між 7 800 і 9 300 роками до н.е. Радіовуглецевий аналіз свідчить, що М. exilis існував на острові впродовж, принаймні, 47 тис. років.

Сучасні слони — чудові плавці, і предки М. exilis, швидше за все, переплили протоку завширшки 6,4 км до суходолу Санта-Роза. Популяція мамутів збільшилася за відсутністю великих хижаків, на кшталт вовків, смілодонів та американського лева. У кінці льодовикового періоду відбулося скорочення площі існування, викликане трансгресією моря, через що суходіл Санта-Рози розділився на чотири острови. Ці явища сприяли зменшенню розмірів тварин. Карликовість — механізм виживання на території, що постійно скорочується. Їхній розмір тіла став меншим, що вимагало менше їжі та ресурсів. Унаслідок еволюції виник окремий вид — карликовий мамут[5]

Карликових мамутів не слід плутати з мамутами острова Врангеля або Святого Павла, які були зменшеною расою Мамута найвеличнішого (М. primigenius) і вимерли близько 1700 р. до н.е. і 4000 до н.е., відповідно.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Chester Stock and E. L. Furlong (1928). The Pleistocene elephants of Santa Rosa Island, California. Science 68 (1754): 140–141. Bibcode:1928Sci....68..140S. PMID 17772244. doi:10.1126/science.68.1754.140. 
  2. Agenbroad 2010, p. 1.
  3. Torben 2012, p. 3.
  4. Agenbroad, L. D. (2010). . Mammuthus exilis from the California Channel Islands: Height, Mass and Geologic Age (PDF). Proceedings of the 7th California Islands Symposium. с. 17. Процитовано 13 June 2012. 
  5. а б The pygmy mammoth. Channel Islands National Park. U.S. Department of the Interior National Park Service. 2006-09-01. Процитовано 2008-06-14. 
  6. а б в г Agenbroad, L.D.; Johnson J., Morris D., Stafford T.W. Mammoths and Humans as Late Pleistocene Contemporaries on Santa Rosa Island (PDF). American Geophysical Union. Spring Meeting 2007. 
  7. а б Agenbroad, Larry D.; Don P. Morris. Giant Island/Pygmy Mammoths:The Late Pleistocene Prehistory of Channel Islands National Park (PDF). National Park Service Paleontological Research 4: 35–39. 
  8. anonymous, anonymous. "Stranded on Santa Monica" (PDF). "Discover" 16: 1.