Мамінов Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Мамінов
Vladimir Maminov 2011.jpg
Особові дані
Народження 4 вересня 1974(1974-09-04) (45 років)
  Москва, СРСР
Зріст 178 см
Вага 74 кг
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Flag of Uzbekistan.svg Узбекистан
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992–2008 Росія «Локомотив» (Москва) 290 (31)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2001–2005 Узбекистан Узбекистан 12 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009 Росія «Локомотив» (Москва) (в. о.)
2009–2011 Росія «Локомотив» (Москва) (помічник)
2011 Росія «Локомотив» (Москва) (в. о.)
2011–2013 Росія «Локомотив» (Москва) (мол.)
2014 Росія «Рубін»
2014–2015 Росія «Хімки»
2016–2017 Росія «Соляріс»
2017– Росія «Тюмень»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Мамінов (узб. Vladimir Maminov, рос. Владимир Александрович Маминов, нар. 4 вересня 1974, Москва) — узбецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Тюмень».

Протягом усієї кар'єри виступав за «Локомотив» (Москва), а також національну збірну Узбекистану. П'ятиразовий володар Кубка Росії, дворазовий чемпіон Росії, дворазовий володар Суперкубка Росії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи московського «Локомотива». В 1992 році дебютував у резервній команді, а через рік, у сезоні 1993 року, зіграв свою першу зустріч у Вищій лізі Росії. З сезону 1996 року він став основним гравцем «Локомотива» і досяг з ним першого успіху — переміг у Кубку Росії. У 1997 році знову долучився до перемоги у національному кубку, а в 1998 році з командою вийшов у півфінал Кубку володарів кубків, з якого «Локомотив» вилетів від «Штутгарта» (1:2, 0:1). У 1999 році знову зіграв у 1/2 фіналу цього турніру, у його останньому розіграші. Команда з Москви цього разу вилетіла від «Лаціо». У 2000 році Мамінов здобув третій в кар'єрі Кубок Росії, а в 2001 році виграв його учетверте. У 2002 році виграв свій перший чемпіонат Росії у спортивній кар'єрі, а в 2004 році він повторив це досягнення.

Володимир Мамінов в «Локомотиві». 2007 рік.

З сезону 2006 року втратив місце в основі «Локомотив», а у 2007 році виграв свій п'ятий кубковий трофей. Загалом провів у команді 16 сезонів, завершивши кар'єру гравця на круглій цифрі 400 офіційних матчів, в яких забив 41 гол. Згідно зі списком, опублікованим IMScouting, Мамінов потрапив у двадцятку футболістів Європи, які найдовше грали в одній команді[1]. У «Локомотиві» грав під 8-м номером. 8-й номер був переданий іншому вихованцю дубля «Локомотива» Денису Глушакову. У грудні 2008 року оголосив про закінчення кар'єри і перехід на тренерську роботу.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

2001 року після запрошення Володимира Салькова прийняв узбецьке громадянство і дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Узбекистану. Грав за збірну у відбірковому турнірі до чемпіонатів світу 2002 та 2006 років.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 12 матчів, забивши 3 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 28 квітня 2009 року по 1 червня 2009 року очолював «Локомотив» як виконувач обов'язків головного тренера. За 5 матчів під його керівництвом у 2009 році «Локомотив» набрав 10 очок. З 1 червня 2009 року працював у тренерському штабі «Локомотива» на посаді головного помічника Юрія Сьоміна, а потім Юрія Красножана. В одному з матчів сезону 2010 заміняв дискваліфікованого Сьоміна. З 7 червня 2011 року знову зайняв посаду виконувача обов'язків головного тренера. Пробув на цій посаді до приходу Жозе Коусейру.

У січні 2014 року увійшов до тренерського штабу «Рубіна», де числився головним тренером до отримання Рінатом Білялетдіновим тренерської ліцензії «Pro»[2]. В кінці травня 2014 року залишив казанський клуб[3] через розбіжності в поглядах з Білялетдіновим на тренувальний процес[4].

19 червня 2014 року очолив клуб «Хімки»[5] із завданням виходу до ФНЛ[6]. Під керівництвом Мамінова червоно-чорні зайняли 4-те місце у другому дивізіоні, і тренер залишив команду в червні 2015 року[7].

В липні 2016 року прийняв московський «Соляріс»[8]. 2 травня 2017 року покинув клуб[9], який по завершенні сезону було розформовано.

29 серпня 2017 року призначений головним тренером клубу ФНЛ «Тюмень»[10]. Контракт розрахований до кінця сезону.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Локомотив» (Москва): 2002, 2004
«Локомотив» (Москва): 1995–96, 1996–97, 1999–00, 2000–01, 2006–07
«Локомотив» (Москва): 2003, 2005

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, діти — син Владислав і дочка Марія[11].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]