Манастирський Антін Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Манастирський Антін Іванович
Manastyrsky Antin Autoportrait 1919.jpg
Народився 2 листопада 1878(1878-11-02)
Завалів
Помер 15 травня 1969(1969-05-15) (90 років)
Львів
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща ПольщаСРСР СРСР
Місце проживання Львів
Діяльність художник
Alma mater Академія образотворчих мистецтв у Кракові
Жанр портрет
Брати, сестри  • Манастирський Витовт Іванович
Діти Манастирський Вітольд Антонович
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Анті́н Іва́нович Манасти́рський (2 листопада 1878, Завалів — 15 травня 1969, Львів) — український художник-живописець і графік. Батько Вітольда Манастирського.

Біографія[ред. | ред. код]

Антін Манастирський народився в селі Завалів, нині Підгаєцького району Тернопільської області в сім'ї поштового урядовця. З дитинства виховувався у атмосфері духовності та любові до рідного краю. Особливе значення для маленького Антіна мала народна пісня, яка запала в серце майбутнього художника. Довгі роки життя пісня супроводжувала і надихала митця творити.

Освіту здобував у школі Станіслава, Львівській художньо-промисловій школі, а згодом у Краківській академії красних мистецтв.

У 1900-му році «Товариство для розвою руської штуки», членом якого був Антон Манастирський, влаштувало виставку його перших живописів. З того часу в Антіна Івановича розпочалося активне творче життя. Він малює цілу галерею високодуховних творів — пейзажі, тогочасну злободенну дійсність, картини з історії народу, сатиру тощо. Жив і працював у Львові. Серед його учнів зокрема Володимир Воронюк.

Помер 15 травня 1969 року. Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі (поле № 5).[1]

Могила Антона Манастирського

Творчість[ред. | ред. код]

Запорожець

У своїх полотнах переважно зображував народнопісенну творчість. Сам художник писав: «Все життя я мріяв, щоб думи мої, які я втілював у своїх картинах, були близькі і зрозумілі народові». Пісня та поезія були джерелом натхнення Антіна Манастирського, про що свідчать численні твори, позначені виразним впливом народного мелосу. У творчій спадщині художника є низка картин, назвами яких стали рядки народних пісень. Також доробок митця складають численні портрети та пейзажі.

  • «Ой під гаєм, гаєм»,
  • «Засвіт встали козаченьки»,
  • «Портрет матері»,
  • «Паламар»,
  • «Запорожець»,
  • «На водопої»,
  • «Ой там, під горою»,
  • «На могилі»,
  • «В таборі Кармелюка»,
  • «Прощавайте, товариші»,
  • «Вчора і сьогодні»,
  • «Розвідники»,
  • «Загибель товариша»

та інші.

Художник ілюстрував численні книжки, зокрема, «Милу книжечку» (1925 р.) Іванни Блажкевич. Значний доробок А. Манастирського (понад 2000-і) складають роботи, присвячені духовному мистецтву. У національному заповіднику «Давній Галич» є відреставрована Успенська церква, іконостас якої виконав Манастирський. Також його авторства ікони іконостасу у Літятині на Бережанщині (1939).[2]

Сьогодні роботи митця зберігаються у музеях Львова, Києва, Полтави, Дніпра, Миколаєва, Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку та у інших приватних колекціях.

Вшанування, визнання[ред. | ред. код]

Пам'ятна таблиця на фасаді будинку № 9 на вулиці Кармелюка у Львові, де проживав Антін Манастирський.
  • 1978 року на будинку на вулиці Кармелюка, 9 у Львові, де у 1941—1969 роках мешкав Антін Манастирський, було встановлено меморіальну таблицю авторства скульптора Еммануїла Миська.[3]
  • На честь художника названо вулиці у Тернополі, Бережанах, Львові.
  • у 1953 році йому було надано звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, 1957 році — народного художника України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 275. — ISBN 966-8955-00-5.
  2. Антон Манастирський — український живописець, графік, народний художник України
  3. Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 355. — ISBN 966-7022-09-9.

Література[ред. | ред. код]

  • Манастирський Антін // Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003. — Т. 4. — С. 1458—1459.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Том 6. — С. 342.
  • Островський Г. Антон Іванович Манастирський. — К., 1958.
  • Антон Манастирський. Фотоальбом. — К., 1980.
  • Манастирський А. І. По Франковій дорозі. (Спогади художника про зустріч з письменником) // Живі традиції. — К., 1985. — С. 112—113.
  • Антін Манастирський (1878—1969) — укр. живописець, народн. художник України // Лупій Г. Львівський історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар»: Путівник. — Львів, 1996. — С. 267.
  • Батіг М. Волошки в житі: До 100-річчя від дня народження А. Манастирського // Жовтень. — 1988. — № 10. — С. 129—130.
  • Герета І. Художники Тернопільщини кінця XIX—ХХ ст.: Антін Манастирський // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 4—5.
  • Гриб А. Славним землякам [Виставка до 110-річчя А. І. Манастирського і М. І. Паращука] // Вільне життя. — 1988, 31 груд.
  • Молчанова Л. Утверджуючи красу життя: (Творчість А. Манастирського) // Образотворче мистецтво, 1988. — № 5. — С. 14—16.
  • Мистецтво живопису на західноукраїнських землях (Творчість художника А. Манастирського) // Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини XIX ст.—поч. XX ст. — К., 1990. — С. 268—276.
  • Натхненний співак Карпат: До 120-річчя від дня народження Антіта Манастирського // Календар знаменних і пам'ятних дат’ 98. — К., 1998. IV кв. — С. 20—26.
  • Рубан В. Український портретний живопис другої половини XIX — початку XX ст. — К.: «Наукова думка», 1986.
  • Теліщук Г. Я мріяв, щоб думи мої були близькі народові // Свобода. — 1998, 12 грудня. (Славетні імена)
  • Савак Б. Щедра палітра земляка: (До 110-річчя від дня народження А. І. Манастирського) //Вільне життя. — 1988. — 2 листопада.
  • Манастирські — укр. живописці: Батько і син. Антін Іванович М. (02. 11. 1878—15. 05. 1969) //Митці України: Енциклопед. довідник. — К., 1992. — С. 385.
  • Манастирський В. Благословляв красу України: У Львові відкрито художньо-меморіальний музей Антіна Манастирського //За вільну Україну. — 1991. — 13 квітня.
  • Сивобородько М. Вшанували пам'ять земляка: (У Бережан. краєзнав. музеї відбувся літ.-мистецький вечір, присвяч. 110-й річниці А. Манастирського) //Вільне життя. — 1989. — 12 березня.
  • Я. Вільшенко Червона шапочка. — Львів, Світ дитини, 1921. Ілюстрації Антіна Манастирського.
  • Осип Маковей Пригоди горобчика. — Львів, Світ дитини, 1922. Ілюстрації Антіна Манастирського.

Посилання[ред. | ред. код]