Мана-Пулс (національний парк)

Національний парк Мана Пулс
	Категорія МСОП — II (Національний парк)
	Ріка Замбезі з Мана Пулс
	15°45′00″ пд. ш. 29°19′59″ сх. д. / 15.750000000028° пд. ш. 29.33333300002777833° сх. д.Координати: 15°45′00″ пд. ш. 29°19′59″ сх. д. / 15.750000000028° пд. ш. 29.33333300002777833° сх. д.
Площа:	219 600 га
Водні об'єкти:	Замбезі, її притоки та меандрові озера
Заснований:	1975
Керівна; організація:	Zimbabwe Parks & Wildlife Authority
Країна	Зімбабве
Світова спадщина ЮНЕСКО
Назва ЮНЕСКО:	Mana Pools National Park, Sapi and Chewore Safari Area
Країна:	Зімбабве
Тип:	Природний
Критерії:	vii, ix, x
Об'єкт №:	302
Регіон ЮНЕСКО:	Африка
Зареєстровано:	1984 (8 сесія)
Примітки:	Шаблон:Designation list
Статус (до анулювання):	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і рамсарська місцевістьd
	Мана-Пулс у Вікісховищі

Національний парк «Мана пулс» (букв. «Чотири озера», англ. Mana Pools National Park) — це заповідник дикої природи і національний парк площею 219 600 га в північному Зімбабве.^[1] Він розташований в нижній частині течії Замбезі в Зімбабве, де заплава перетворюється в широку гладінь озер після кожного сезону дощів. По мірі поступового висихання і відступання озер, регіон приваблює багатьох великих тварин в пошуках води, що робить його одним з найзнаменитіших в Африці регіонів спостереження за дичиною.

Парк, разом з мисливськими (сафарі) резерватами Сапі (118 000 га) і Чєворе (339 000 га), був включений як єдиний об'єкт «Національний парк Мана-Пулс, мисливські резервати Сапі та Чєворе» (всього 676 600 га) до Світової спадщини ЮНЕСКО в 1984 році.^[1] Мана Пулс були визначені Рамсарською конвенцією водно-болотними угіддями міжнародного значення 3 січня 2013 року.^[2]

Екологія[ред. | ред. код]

«Мана» означає «чотири» мовою шона, на честь чотирьох великих постійних озер, утворених меандрами середньої течії Замбезі. Ці 2500 квадратних кілометрів берегів річки, островів, піщаних мілин і озер, в оточенні лісів махагона, дикого інжиру, чорного дерева і баобабів, є одним з найменш розвинених національних парків в Південній Африці. Парк має найбільшу в країні концентрацію гіпопотамів і крокодилів і великі популяції в сухий сезон зебр, слонів і буйволів. Територія також є домом для інших зникаючих видів, у тому числі левів, гепардів, Lycaon pictus pictus, і видів, що перебувають під загрозою зникнення, включаючи леопардів і бурих гієн.

Коли територія була внесена у список Світової спадщини ЮНЕСКО, вона була одним з найважливіших притулків для східного чорного носорога (Diceros bicornis michaeli) в країнах Африки (налічувалось близько 500 тварин). До 1994 року браконьєрство майже знищило їх і 10 вцілілих носорогів були переміщені вилучені в інший район для їх захисту^[1].

Охорона навколишнього середовища[ред. | ред. код]

Територія була врятований від схеми розбудови гідроелектрики на початку вісімдесятих, яка передбачала її затоплення. На екологію території впливає регулювання водостоку греблі Кариба, і є побоювання, що ще одна потенційна гребля на річці Замбезі в ущелині Мапата, може різко підірвати цінність цього району^[1].

Околиці[ред. | ред. код]

Парк межує з замбійським національним парком «Нижня Замбезі» на протилежному боці річки Замбезі, а весь об'єкт ЮНЕСКО межує з мисливськими резерватами Урунгве (287 000 га), Данде (52 300 га) і Дома (76 400 га)^[1]