Перейти до вмісту

Манганин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мангані́н (англ. Manganin®) — термостабільний сплав на основі міді (близько 85%) з додаванням марганцю (Mn) (11,5—13,5%) та нікелю (Ni) (2,5—3,5%). Характеризується надзвичайно малою зміною електричного опору в діапазоні кімнатних температур. Сплав створений у 1888 році американським хіміком і винахідником Едвардом Вестоном[1] і його виробництво вперше було освоєне у Німеччині у 1889 р.

Технологія виробництва й властивості

[ред. | ред. код]

Дріт з манганіну (діаметром від 0,02 мм до 6 мм) отримують волочінням з сумарним обтисканням до 70…90 %. Рекристалізувальний відпал проводять за температури 700…750 оС. Після відпалу сплав зберігає достатньо високі міцність і пластичність. Дроти з манганіну добре паяються та задовільно зварюються. Після виготовлення виробів застосовують низькотемпературний ста-білізувальний відпал за 250…370 оС упродовж декількох годин.[2] Характеристики:

  • питомий електричний опір 0,43-0,48× 10−6 Ом·м;
  • густина 8400 кг/м³;
  • температура плавлення 960 оC.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Існує декілька різновидів манганіну, наприклад, наступні[3]:

Масовий вміст
компонентів, %
Макс. робоча
температура, °C
Питомий електр. опір,
10-8 Ом·м
Температ. коеф. електр. опору, 10-5 К-1
86Cu, 12Mn, 2Ni300431 ÷ 2
85Cu, 2Mn300510,8
84Cu, 13Mn, 2Al40050-0,2 ÷ -2
85Cu, 9.5Mn, 5.5Al400451 ÷ 3

Застосування

[ред. | ред. код]

Манганін — основний матеріал для електровимірювальних пристроїв та зразкових опорів — еталонів магазинів, мостових схем, шунтів, додаткових опорів приладів високого класу точності. Максимальна робоча температура — 300 оC.

Суттєва перевага манганіну перед константаном полягає в тому, що манганін характеризується дуже малою термоЕРС в парі з міддю (не більше 1 мкВ/1 оC), тому в приладах високого класу точності застосовують лише манганін. В той же час манганін, на відміну від константану, не стійкий проти корозії в атмосфері, що містить пари кислот, аміаку, а також чутливий до значної зміни вологості повітря.

Недоліком манганіну є вузький температурний інтервал стабільності (± 60 оС), відносно мале значення питомого електро-опору. Його допустима робоча температура до 100 оС, а в зразко-вих опорах ще менша — до 60 оС. Протягом тривалої роботи в структурі манганіну відбуваються процеси старіння, котрі спричиняють зміну експлуатаційних властивостей. Тому для стабілізації властивостей манганін легують малими додатками алюмінію та заліза — МНМцАЖ3–12–0,3–0,3, які розчиняються у твердому розчині.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Edward Weston Patent US №381305 Electrical coil and conductor [Архівовано 25 січня 2015 у Wayback Machine.] від 17 квітня 1888 року
  2. 1 2 Богун, с.60.
  3. Физические величины: справочник / Под ред. И. С. Григорьева, Е. З. Мейлихова. — М.: Энергоатомиздат, 1991. — С. 444. — 1232 с. — ISBN 5-283-0413-5.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • ДСТУ ГОСТ 492:2007 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві, оброблювані тиском. Марки (ГОСТ 492-2006, IDT)
  • ГОСТ 10155-75 Проволока манганиновая неизолированная. Технические условия.
  • Леонтьєв В. О. Електротехнічні матеріали: навчальний посібник / В. О. Леонтьєв, С. В. Бевз, В. А. Видмиш. — Вінниця: ВНТУ, 2013. — 122 с.
  • Журавльова Л. В. Електроматеріалознавство: [підруч.] / Л. В. Журавльова, В. М. Бондар. — К. : Грамота, 2006. — 312 с.
  • Богун Л., Плешаков Е., Швачко С., Тепла Т. Кольорові метали та сплави. Частина 1: Мідь та мідні сплави. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017. — 124 с. — ISBN 978-966-941-051-1.