Мангліський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мангліський собор
Церква Пресвятої Діви Марії
Manglisi's Sioni (7).jpg
Вигляд собору з південного боку (помітно асиметрію центральної брами).
41°41′54″ пн. ш. 44°21′18″ сх. д. / 41.69833° пн. ш. 44.35500° сх. д. / 41.69833; 44.35500Координати: 41°41′54″ пн. ш. 44°21′18″ сх. д. / 41.69833° пн. ш. 44.35500° сх. д. / 41.69833; 44.35500
Тип споруди храм
Сучасний статус пам'ятка Грузії
Розташування ГрузіяМанглісі
Засновник Йоанн Картлійський
Перша згадка 330-ті
Поч. будівництва 330-ті
Кін. будівництва XI століття (реконструкція)
Будівельна система кам'яна кладка
Стиль тетраконх
Належність православ'я
Стан задовільний
Власник Грузинська православна церква
Юрисдикція Манглісько-Цалкська єпархія
Мангліський собор. Карта розташування: Грузія
Мангліський собор
Мангліський собор (Грузія)
CMNS: Мангліський собор на Вікісховищі

Це́рква Пресвято́ї Ді́ви Ма́рії в Манглісі, більш знана як Манглі́ський собо́р (груз. მანგლისის სიონი) — діючий православний храм в Грузії. Збудований у 330-х роках, є однією з найдавніших християнських споруд країни. В минулому славився визначною реліквією — частиною Животворного Хреста. У XXI столітті відомий завдяки середньовічним розписам[1]. Визнаний пам'яткою Грузії, належить до популярних об'єктів внутрішнього туризму.

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки про кам'яну церкву в Манглісі відносять до 330-х років. За описами грузинського історика Леонті Мровелі, Мантісі в IV столітті було одним з найбільших міст історичного краю Квемо-Картлі. Грузинський цар Міріан III, прийнявши християнство, попросив у візантійського імператора Константина I Великого реліквії для освячення нових храмів. Єпископ Йоанн Картлійський, повернувшись із Константинополя зі святинями, першою збудував церкву Святого Хреста у Манглісі, тим самим засмутивши царя, який бажав мати реліквії у своїй столиці Мцхеті[1].

Головною святинею Мангліського храму в той час була частина Животворного Хреста, а саме, підставка, на яку спирався ногами Христос в момент розп'яття. Історик X сторіччя Арсен Католікос пов'язує з цим храмом діяння святої Ніни. Побіжним доказом значущості Мангліського собору є той факт, що у V сторіччі один з грузинських єпископів названий «четвертим з Манглісі», тобто на той час в цьому містечку вже було окреме єпископство. У VI столітті Мангліський собор став відомим за межами країни, паломництво до нього здійснювали християни сусідньої Вірменії. Втім, після розколу між вірменською і грузинською церквами, який стався у 607—608 роках, католикос Авраам заборонив вірменам прощу до Мцхеті і Манглісі. У 620-х роках візантійський імператор Іраклій, йдучи через Картлі під час походу на Персію, забрав із Мангліського собору частину Животворного Хреста, тим самим позбавивши не тільки собор, а й усе грузинське християнство однієї з найшанованіших реліквій[1].

Вигляд зруйнованого собору в 1840 році. Малюнок Григорія Гагаріна із зібрання Національної парламентської бібліотеки Грузії.

Після цієї події історичні згадки про Мангліський собор зникають. Лише в XI столітті з'являються свідоцтва про перебудову храму. Тоді в соборі поміняли купол, споруду оздобили ззовні каменем, а зсередини розписали. До XV сторіччя про собор нічого не було відомо, а в 1441 році в одному з історичних документів цар Олександр I згадує собор вже під новою назвою як присвячений Діві Марії. У цей період (найвірогідніше наприкінці XIV століття) Мангліська єпархія втратила самостійність і була приєднана до Тбіліської. Однак наприкінці XVII — початку XVIII століть Мангліський собор відзначений як царський храм, тобто на той час мангліський єпископ був багатим і шанованим церковним ієрархом. Втім, благополуччя собору тривало недовго. В ході Російсько-Кавказької війни в 1824 році його було пошкоджено і пограбовано. У покинутій споруді під час негоди переховувались пастухи з вівцями і розпалювали в ній багаття. Стіни храму були геть закопчені, фрески і розписи знищені. Командування російським військом замість ремонту наказало збудувати нову церкву поряд з собором, будівельним матеріалом для якої слугувало каміння з інших зруйнованих грузинських храмів. 1850 року розпочато реставрацію Мангліського собору через те, що до Манглісі приїхав на відпочинок митрополит Ісидор, який цікавився відновленням християнських святинь на Кавказі. З перервами реставраційні роботи тривали до 1862 року. Після цього собор до 1884 року залишався полковою церквою Еріванського полку. Слід зазначити, що проведена реставрація відновила храм лише функціонально, однак багато історичних написів і деталей оздоблення під час робіт було втрачено. Ще одна реставрація відбулась у 1953—1956 роках. Тоді були відновлено дах, очищено і укріплено фрески, а частину їх зрізано для колекції Грузинського художнього музею[1].

Опис[ред. | ред. код]

План Мангліського собору.
Західний вхід до собору. Різнокольорове каміння — сліди реставрації 1850 року.
Надгробки у дворі собору.

Архітектурний ансамбль Мангліського собору включає храм, окремо збудовану дзвіницю, кладовище, руїни колишніх господарських будівель і огорожу.

У своєму плані Мангліський собор є тетраконхом, перекритим куполом на восьмикутному барабані. Він має два входи — західний і південний. Західний вхід пробитий у центрі апсиди. Південний вхід асиметричний, його арка зміщена до західної стіни. Собор має природне освітлення, для цього в барабані його купола пробиті вузькі вікна. Східне крило споруди витягнуте і з'єднане з центральним об'ємом собору переходом. Вівтар і середохрестя знаходяться у східній частині храму. Вівтар відокремлений від основної частини храму іконостасом з деревини горіха. Мангліський собор вінчає центральний купол, який спирається на три арки — північну, західну і південну. Купол має конічну форму, вкритий (як і інші частини покрівлі) черепицею, завершений залізним хрестом, який датують XIX століттям[1].

В сучасному інтер'єрі Мангліського собору представлені лише фрагменти давніх розписів. Автентичний стінопис зберігся на куполі. В його композиції центральне місце посідає фігура Христа, що сидить на престолі і благословляє правицею, ця фігура знаходиться у північно-східній частині купола. Праворуч від Христа зображена Богородиця, а ліворуч — Іван Хреститель. Далі по колу зображені фігури святих, що тримають у руках сувої. Перший рядок кожного сувою написаний червоним, решта — чорним кольором; літери на них великі, легкі для прочитання. Центральна частина купола зображає небо з чотирма ангелами, що тримають руки хрестоподібно. Під постатями ангелів написані їхні імена, але добре читається лише ім'я Рафаїл. Також на куполі є постать чоловіка, що сидить на леві. Вона залишається предметом багатьох історичних дискусій. Висувались гіпотези, що фігура може зображати святого Георгія верхом на коні, дехто вбачає у цій постаті схожість із видатним грузинським істориком Вахушті Батонішвілі. Показово, що під час турецького вторгнення на Кавказ мусульмани не знищили Мангліський собор, за однією з версій, саме тому, що прийняли зображену постать за пророка Магомета, який осідлав лева[1].

Дзвіниця Мангліського собору зведена у 1850 році, про що свідчить напис російською на її південному фасаді. Ця споруда двоярусна. Її основа має прямокутну форму, складена з великих кам'яних брил. Другий ярус шестикутний, цегляний. Дзвіницю вінчає конусоподібний купол з хрестом. Господарські споруди біля храму були знесені під час першої російської реставрації 1850 року. Їхні залишки пролежали у дворі до 1861 року, потім на їхньому місці розбили сад. З них до сьогодні збереглися каплиця, відремонтована у XIX сторіччі, та кам'яний хрест заввишки 1,25 м, розташований з південного боку собору. У церковному дворі також є кілька могил — залишки колишнього кладовища. Найновіші з надгробків датовані здебільшого другою половиною XIX сторіччя[1].

Весь архітектурний комплекс Мангліського собору оточує кам'яний мур, що має добрий ступінь збереженості (особливо східна стіна заввишки 3 м і завтовшки 1 м). Північна стіна муру коротша за південну, тому він має форму неправильного квадрата. У мурі пробито дві брами — на сході і півдні. В минулому мур мав чотири кутові вежі, проте башта у північно-західному куті була зруйнована ще до першої реставрації, тому під час відновлювальних робіт у 1861 році її навіть не намагались відбудувати. Натомість інші три вежі збереглись до сьогодні[1].

Архітектурні деталі

Manglisi's Sioni (10).jpg
Manglisi's Sioni (36).jpg
Manglisi's Sioni (21).jpg
Manglisi's Sioni (25).jpg
Manglisi's Sioni (19).jpg
Хрест над центральною брамою.
Фронтон бічної брами.
Арки у південної брами.
Вікно.

Написи і різьблення

Manglisi's Sioni (26).jpg
Manglisi's Sioni (35).jpg
Manglisi's Sioni (34).jpg
Manglisi's Sioni (38).jpg
Manglisi Cathedral, Georgia 07.jpg

Джерела[ред. | ред. код]