Перейти до вмісту

Мандес Михайло Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мандес Михайло Ілліч
Народився31 січня 1866(1866-01-31)
м.Одеса, Російська імперія
Помер18 вересня 1934(1934-09-18) (68 років)
м. Одеса, УРСР, СРСР
ПохованняДругий Християнський цвинтар (Одеса)
Громадянство Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльністьісторик, мовознавець, літературознавець
Alma materОНУ ім. І. І. Мечникова
Вчене званняпрофесор
ЗакладОНУ ім. І. І. Мечникова
Посадапрофесор

Михайло Ілліч Мандес (нар. 1866пом. 1934) — одеський історик античності, літературознавець, мовознавець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

М. І. Мандес народився в Одесі 31 січня 1866 у родині службовців (турецько-підданих), що переселилися у Російську імперію та прийняли російське підданство.

Навчався у 3-й Одеській гімназії, яку закінчив у 1886 році. Один рік провчився на фізико-математичному факультеті Імператорського Новоросійського університету, потім перевівся на історико-філологічний, навчання на якому завершив у 1891 році з дипломом 1-го ступеня. Блискуче знав німецьку, грецьку, латинську мови. Серед його вчителів були Ф. Є. Корш, Е. Р. Штерн та Н. П. Кондаков.

В 1893 році склав магістерські іспити, а в 1898 році захистив магістерську дисертацію, присвячену однієї з маловідомих сторінок історії становлення Спартанської держави — Мессенським війнам. У ній він зібрав всі відомі на той момент свідчення античних авторів, що стосуються приєднання Месенії. Його монографія не втратила свого значення дотепер. Ще будучи магістром, у 1894 був прийнятий у число приват-доцентів Імператорського Новоросійського університету. У цей час він читав спецкурси на історико-філологічному факультеті («Читання й пояснення Феогніда» та «Французька класична драма в її відношенні до давньої»).

В 1901 році був призначений екстраординарним професором, а потім і ординарним (у 1903 р.) кафедри грецької словесності історико-філологічного інституту в Ніжині. У тому ж році захистив докторську дисертацію: «Опыт историко-критического комментария к греческой истории Диодора. Отношение Диодора к Геродоту и Фукидиду» в Імператорському Новоросійському університеті (ІНУ). Основним завданням цієї роботи було виявлення джерел «Історичної бібліотеки» Диодора Сицилійського, з чим він блискуче впорався. В 1907 році повернувся до Новоросійського університету на посаду приват-доцента. Викладав на Одеських вищих жіночих курсах (19061919 рр.). Після революції залишався в Одесі, викладав в Новоросійського університету, Інституті гуманітарних і суспільних наук, у жіночих і чоловічих гімназіях, комерційних театральних класах і торгово-промисловій школі. В 1919 році став професором Новоросійського університету.

В 1920—1930 роках працював професором в Одеському інституті народної освіти. Одночасно викладав в Археологічному інституті історію Греції та спецкурс «Інтерпретація Павсанія», а з вересня 1925 року завідував кафедрою теорії мистецтв та бібліотекою в Одеському художньому інституті. З Художнього інститутуту його звільнили, пояснивши це тим, що його не марксистське викладання не задовольняє студентів.

Помер 18 вересня 1934 року в Одесі. Похований на 2-му християнському кладовищі.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Наукові інтереси були надзвичайно широкі. В основному, його роботи можна розділити на три частини: 1) праці з історії античної літератури; 2) навчальні посібники з вивчення давньогрецької та латинської мов; 3) історичні та історико-філологічні твори. В останнє десятиліття своєї наукової діяльності, працюючи в Художньому інституті, зацікавився проблемами мистецтвознавства. Його монографія, що була видана у 1928 р., була присвячена теорії мистецтв. Читав лекції в різних містах: Кишиневі, Катеринославі та ін. Основною тематикою його лекцій була західноєвропейська література XVIII та ХІХ ст.: «Поезія Гайне», «Фауст», «Юнацькі драми Шиллера», «Теорія мистецтва Лесінга» та ін. Викладаючи на Одеських вищих жіночих курсах, організував гурток для вивчення класичних старожитностей (березень 1917).

Наукові публікації

[ред. | ред. код]
  • Мессенские войны и восстановление Мессении. История и традиция. — Одесса, 1898. — 254 с.
  • О филологическом методе изучения источников. — Одесса, 1901. — 24 с.
  • Элементы греческой грамматики: Пособие для своих слушателей и слушательниц. — Одесса, 1909. — 42 с.
  • Лекции по истории античной литературы. — Одесса, 1909. — 191 с.
  • Теория искусства. — Одесса, 1928. — 116 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Березин С., Избаш Т. Творческая деятельность М. И. Мандеса// Історичний досвід і сучасність: Матеріали ІІІ міжнародної наукової студентської конференції. — Вип. 3. — Одеса, 1997. — С. 64 — 65.
  • Березин С. Е., Избаш Т. А. М. И. Мандес: историк, филолог, искусствовед (по материалам фондов Государственного архива Одесской области) // Записки історичного факультету. -Вип.7. — Одеса, 1998. — С.152-157.;
  • Мандес Михайло Ілліч // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біогр. Словник. — Т.3: К — П. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 299—301. (http://liber.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/1196?show=full [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.]).
  • Букач В. М. Історія Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського в особах: Біографічний довідник / В. М. Букач. — Одеса, 2005. — С. 36 —37. (http://liber.onu.edu.ua/opacunicode/index.php?url=/notices/index/IdNotice:145815/Source:default [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.])

Посилання

[ред. | ред. код]