Мандзенко Йосип Полікарпович
| Йосип Полікарпович Мандзенко | |||
|---|---|---|---|
 Підпоручик Підполковник[1] | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
21 листопада 1890 Голованівськ, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть |
† після 1970 США | ||
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
УНР | ||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна Друга світова війна | ||
| Командування | |||
| командир 5-ї сотні 1-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Йосип Полікарпович Мандзенко (21 листопада 1890 — † після 1970) — підполковник Армії УНР (генерал-хорунжий на еміграції).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у м. Голованівськ Балтського повіту Подільської губернії. Закінчив Уманську чоловічу гімназію.
У 1908 р. вступив однорічником 2-го розряду до 74-го піхотного Ставропольського полку. У 1912 р. звільнився з армії. У 1914 р. був мобілізований. У листопаді 1914 р. склав іспит на звання прапорщика при 3-й запасній піхотній бригаді у Києві. Згодом — молодший офіцер 74-го піхотного Ставропольського полку. Був тричі поранений. Останнє звання у російській армії (з 16 серпня 1915 р.) — підпоручик.
У бою 22 серпня 1915 р. потрапив у австрійський полон, перебував у таборах Гарт та Иозефштадт, де став одним із ініціаторів створення гуртка офіцерів-українців. З лютого 1918 р. — сотенний 7-ї сотні та полковий ад'ютант 1-го козацько-стрілецького (Сірожупанного) полку, у складі якого у серпні 1918 р. повернувся в Україну. У подальшому — начальник харчової дивізійної валки Сірожупанної дивізії.
З жовтня 1918 р. — командир 5-ї сотні 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. 16 травня 1919 р. у складі полку потрапив у Луцьку до польського полону. Перебував у таборі Ланцут. З травня 1920 р. — начальник філії головного інформаційно-реєстраційного бюро у Вінниці. З 21 червня 1920 р. — старшина Охорони Головного Отамана С. Петлюри. У 1921 р. — старшина 50-го куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
З 1928 р. служив контрактовим офіцером польської армії у 58-му піхотному полку у Познані. З 1938 р. — у 37-му піхотному полісу у Кутно. Останнє звання в польській армії — капітан.
У червні 1943 р. вступив до стрілецької дивізії СС «Галичина».
Після Другої світової війни жив на еміграції у США. Автор спогадів під псевдонімом «Йосип Сірий».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ генерал-хорунжий на еміграції
Джерела[ред. | ред. код]
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 87. — С. 29; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 94. — С. 7
- Йосип Мандзенко. СІРОЖУПАННИКИ (Табір полонених українських старшин в Йозефштадті. Австро-Угорщина) //За Державність. — Торонто. — 1966. — № 11. — С. 5—17
- Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)//За Державність. — Каліш. — 1929. — № 1. — С. 72-117.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
