Мандриченко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандриченко.
Ф
Микола Мандриченко
Особисті дані
Повне ім'я Микола Іванович Мандриченко
Народження 12 березня 1958(1958-03-12) (66 років)
  Плахтіївка (Саратський район), Одеська область, УРСР
Зріст 170 см
Вага 67 кг
Громадянство СРСР СРСР
Молдова Молдова
Україна Україна
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ (Сарата)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977 СРСР «Колос» (Н) 8 (0)
1980 СРСР «Автомобіліст» (Т) ? (?)
1981—1982 СРСР СКА (Од) 4 (0)
1982—1989 СРСР «Автомобіліст»/«Текстильник» 158 (36)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1994
1999
2001
2001—2002
2004
2004
2004
2010—2011
2014—2016
 Молдова «Тигина» (Б)
Молдова «Вікторія» (К)
Молдова «Конструкторул» (К)
Молдова Зімбру
Україна «Красилів-Оболонь»
Україна «Поділля» (Хм)
Молдова Молдова
Молдова «Зімбру-2»
Молдова «Динамо-Авто» (Т)
Молдова Молдова (пляж.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Микола Іванович Мандриченко (нар. 12 березня 1958, Плахтіївка (Саратський район), Одеська область, УРСР) — радянський,футболіст, нападник, згодом — молдовський та український футбольний тренер.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Вихованець ДЮСШ Сарати, перший тренер — І. Чирва. У 1977 році розпочав футбольну кар'єру в «Колосі» (Нікополь), звідки був призваний на військову службу. По завершенні військової служби став гравцем «Автомобіліста» (Тирасполь). У 1981 році захищав кольори одеського СКА. У 1982 році повернувся до тираспольського клубу, в складі якого 1989 року завершив футбольну кар'єру.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську діяльність. У 1990 році допомагав тренувати «Текстильник» (Тирасполь). У 1991—1993 роках навчався у Вищій школі тренерів у Москві. Потім працював у клубах «Норд-АМ-Поділля» (Хмельницький), «Тигина» (Бендери) й «Тилігул» (Тирасполь). У 1999 році керував «Вікторією» (Кагул). У січні 2001 року призначений на посаду головного тренера клубу «Конструкторул» (Кишинів)[1], в якому він працював до серпня 2001 року. З вересня 2001 року по червень 2002 року він очолював «Зімбру» (Кишинів)[2]. У 2003 році працював у футбольній академії тираспольського «Шерифу». На початку 2004 року взяв на себе керівництво в клубі «Красилів-Оболонь». Від липня до кінця 2004 року керував хмельницьким «Поділлям»[3]. Потім очолював юніорську збірну Молдови U-17[4]. У сезоні 2010/11 років тренував другу команду «Зімбру» (Кишинів). У серпні-вересні 2014 року працював на посаді головного тренера «Динамо-Авто» (Тирасполь). Потім керував збірною Молдови з пляжного футболу[5].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Має двох синів, Костянтина та Дмитра, які також займаються футболом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ПАС З-ЗА КОРДОНУ• У "КОНСТРУКТОРУЛА" НОВИЙ ТРЕНЕР. СПОРТ-ЕКСПРЕС: Щоденна спортивна газета. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.
  2. ↑ У "Зімбру" — зміни. ФУТБОЛ — "Пас з-за кордону". СПОРТ-ЕКСПРЕС
  3. ↑ Новим тренером "Поділля" став Сергій Кучеренко - UA-Футбол. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2018.
  4. ↑ Молдовський футбол — Микола Мандриченко: "Нам знову не пощастило з жеребкуванням". Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 15 лютого 2018.
  5. ↑ Микола Мандриченко пощастить збірну Молдови на чемпіонат Європи | Спорт | TRANSDNESTRINFORM. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Михайлов (1960) · Лемешко (1960–1962) · Журавльов (1962–1963) · Головей (1963) · Лемешко (1964–1966) · Аванесов (1966) · Голяков (1966–1967) · Лемешко (1967–1970) · Каракозов (1971) · Усенко (1971–1973) · Ліфшиць (1973) · Усенко (1973–1974) · Аванесов (1974) · Кузнецов (1975–1976) · Саркісов (1976–1978) · Онисько (1978–1980) · Вайнберг (1980) · Дунець (1981) · Козеренко (1981) · Гончаров (1981–1982) · Іщенко (1982) · Біба (1983–1984) · Козеренко (1984) · Першин (1985) · Іщенко (1985) · Секеч (1986–1987) · Маркевич (1988–1989) · Секеч (1989–1990) · Іщук (1990) · Ледовських (1991) · Іщенко (1991–1992) · Гриневич (1992) · Аванесов (1992) · Матвієнко (1993) · Лемешко (1993) · Вусатий (1993–1994) · Аванесов (1994) · Дунець (1994) · Стрижевський (1994–1995) · Маркевич (1995) · Лемещенко (1995) · Булгаков (1995–1996) · Сендель (1996) · Кварцяний (1997) · Крохан (1997) · Аванесов (1998–1999) · Блавацький (1999) · Кварцяний (2000) · Муравський (2000–2002) · Раденко (2002) · Баталов (2003–2004) · Муравський (2004) · Мандриченко (2004) · Кучеренко (2005–2006) · Висоцький (2007) · Блавацький (2007–2008) · Бобиляк (2008) · Балицький (2016) · Баталов (2016–2017) · Костишин (2017–2022) · Костишин (2023––) ·

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мандриченко_Микола_Іванович&oldid=38428301