Манжула Анатолій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анато́лій Олекса́ндрович Манжу́ла (19 серпня 1928, село Іванівка Краснолуцького району, тепер Луганської області — 12 грудня 2011, місто Москва, Російська Федерація) — український радянський діяч, один із керівників вугільної промисловості, начальник комбінату «Донбасантрацит», заступник міністра вугільної промисловості Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7-10-го скликань.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині начальника МТС. Батька репресували, мати померла в 1937 році.

Трудову діяльність розпочав у 1945 році гірничим майстром шахти № 8-10 тресту «Боково-Антрацит» комбінату «Ворошиловградвугілля» Ворошиловградської області.

У 1948 році закінчив Краснолуцький гірничий технікум.

З 1948 р. — начальник дільниці шахти № 15-16 тресту «Гуковвугілля», начальник дільниці, начальник вентиляції, помічник головного інженера шахти № 8-19 тресту «Боково-Антрацит».

Освіта вища. У 1954 році закінчив Вищі інженерні курси при Донецькому індустріальному інституті.

У 1954 — 1959 р. — заступник головного інженера шахти № 4, головний інженер, начальник шахти № 7-7-біс тресту «Боково-Антрацит» міста Боково-Антрацит Ворошиловградської області.

Член КПРС з 1957 року.

У 1959 — 1961 р. — начальник шахти № 1-2 «Лобівська» тресту «Фрунзевугілля» комбінату «Донбасантрацит» міста Ровеньки Луганської області.

У 1961 — грудні 1962 р. — 1-й секретар Ровеньківського районного комітету КПУ Луганської області.

У грудні 1962 — 1964 р. — 1-й секретар Ровеньківського міського комітету КПУ Луганської області.

У вересні 1964 — 1976 р. — начальник комбінату «Донбасантрацит» міста Красний Луч Луганської області.

У 1976 — 1980 р. — генеральний директор виробничих об'єднань «Донбасантрацит» та «Ровенькиантрацит» Ворошиловградської області.

У 1980 — 1985 р. — заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

З 1985 р. — начальник технічного управління, начальник Головного науково-технічного управління Міністерства вугільної промисловості СРСР. У серпні 1987 — серпні 1989 р. — головний редактор журналу «Уголь».

З 1989 р. — заступник голови виконавчого комітету Товариства гірничих інженерів у Москві.

Потім — на пенсії у місті Москві.

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання[ред.ред. код]