Перейти до вмісту

Манкі Д. Луффі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Манкі Д. Луффі
モンキー・D・ルフィ
One Piece
Перша появаOne Piece, глава 1: «На зорі пригод» (Weekly Shōnen Jump випуск 34, 1997)
АвторОда Еїтіро
СейюТанака Маюмі
Інформація про персонажа
ПрізвиськоСолом'яний капелюх (яп. 麦わら, Мугівара)
Рід занятьПірат (Капітан)
Родичі
  • Манкі Д. Гарп (дідусь)
  • Манкі Д. Драгон (батько)
  • Портгас Д. Ейс (названий брат)
  • Сабо (названий брат)
ПриналежністьПірати Солом'яного капелюха (капітан)
Великий флот Солом'яного капелюха (де-факто командир)
Найгірше покоління (член)
Йонко (член)
Альянс ніндзя-піратів-мінків-самураїв (співголова, розформований)
Вік7 (дебют)
17 (до таймскіпу)
19 (після таймскіпу)
Диявольський фруктФрукт Людина-Людина, модель: Ніка (яп. ヒトヒトの実 モデル“ニカ”, Hito Hito no Mi, Moderu: Nika) (краще відома як Фрукт Гума-Гума (яп. ゴムゴムの実, Gomu Gomu no Mi))
Винагороди3,000,000,000 (поточна, сьома)
1,500,000,000 (шоста)
500,000,000 (п'ята)
400,000,000 (четверта)
300,000,000 (третя)
100,000,000 (друга)
30,000,000 (перша)

Манкі Д. Луффі (яп. モンキー・D・ルフィ, Монкі Ді Руфі) на прізвисько «Солом'яний капелюх» (яп. 麦わら, Мугівара) — головний персонаж манги та аніме One Piece. Луффі є капітаном Піратів Солом'яного капелюха. Він з'їв диявольський плід Гума-Гума, завдяки чому він став «гумовою людиною», і, як наслідок, його тіло отримало здатність розтягуватися. Його головна мета — перетнути океанічну течію Гранд-Лайн, знайти скарб Ван-Піс, залишений Гол Д. Роджером, і стати Королем піратів.

З моменту своєї першої появи в манзі Луффі отримав визнання та популярність: сайт IGN поставив його на 22-е місце у списку найкращих аніме-персонажів[1]. Образ Луффі був добре прийнятий критиками. З ним випускаються різноманітні товари, у тому числі брелочки, плюшеві іграшки та статуетки. В однойменній телеадаптації його роль виконав мексиканський актор Іньякі Годой.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Створюючи Луффі, Еїтіро Ода, творець манги, хотів, щоб він був мужнім, а за зразок мужності він брав персонажів з манги Dragon Ball Акіри Торіями[2]. Ода дав персонажу здатність розтягуватися, немов гума, тому що, на його думку, ця здатність дуже підходить до характеру Луффі, і вона досить комічно виглядає[3]. Луффі був задуманий таким чином, щоб усі його думки та емоції були зрозумілі, тому він постійно говорить і робить те, що справді думає[4]. Спочатку Ода планував назвати диявольський плід Луффі просто «Гумовим фруктом», проте редактор сказав йому, що гумовий фрукт існує в реальному житті, і Ода вирішив перейменувати плід у Гума-Гума, і, за його словами, не шкодує про це рішення[5].

Опис

[ред. | ред. код]

Особистість

[ред. | ред. код]

Луффі — худорлявий хлопець середнього зросту з чорним волоссям. Під лівим оком у нього знаходиться шрам, отриманий ним у дитинстві, коли він намагався довести Шанксу, що він дорослий. Він постійно носить солом'яний капелюх, який йому віддав Шанкс, протягом усієї першої частини він носить жилет, шорти та сандалії[6]. У другій половині серіалу, після дворічного тренування, Луффі носить замість жилета сорочку з довгими рукавами та жовтий пояс. На грудях у нього з'являється великий X-подібний шрам, залишений адміралом Акаїну.

Луффі за характером вкрай безтурботний, проте він дуже доброзичливий і добрий. Він часто буває наївним і робить багато дурниць, проте при необхідності може приймати вкрай неординарні рішення. Він також відрізняється безстрашністю, багато в чому його сміливість є наслідком його дурості[7]. Здійснюючи якийсь вчинок, Луффі рідко коли думає про наслідки. Луффі дуже любить їсти, його улюблена їжа — м'ясо[8]. Щоразу, коли він зустрічає когось незвичайного, він запрошує його до себе в команду. Багато персонажів манги та аніме відзначали, що Луффі дуже схожий характером на Гол Д. Роджера. Незважаючи на всі свої дивацтва, він здатний перетворювати на своїх союзників навіть своїх ворогів: через його здатність з легкістю заводити собі соратників він був названий найнебезпечнішою людиною у всіх морях. Луффі дуже відданий своїм друзям, і заради своїх соратників він неодноразово ризикував своїм життям. Він намагається не вбивати своїх ворогів: за словами Еїтіро Оди, він робить це не з жалю до противника, навпаки, він робить це для того, щоб принизити їх ще сильніше, тому що для пірата втратити свою мрію — ще гірше, ніж померти[7].

Нагорода за голову: наприкінці арки «Арлонг-Парк» за Луффі призначено нагороду в 30 000 000 беллі, після арки «Алабаста» — 100 000 000 беллі, після арки «Еніес-Лоббі» — 300 000 0 000 000 беллі, перемігши Донкіхота Дофламінго на острові Дрессроза, він отримує нагороду в 500 000 000 беллі, після подій на території одного з імператорів морів Великої Мамочки — 1 500 000 000 беллі, а після арки «Країна Вано», перемігши одного з імператорів, Кайдо, його нагорода зросла до 3 000 000 000 беллі.

Сила та здібності

[ред. | ред. код]

У дитинстві Луффі з'їв диявольський фрукт гума-гума (проте пізніше виявляється, що П'ять Старійшин у минулому перейменували плід Людина-Людина Типу: міфічний зоан Модель: Бог сонця, Ніка, щоб приховати його), і, як наслідок, його тіло набуло властивостей гуми: Луффі здатний розтягувати своє тіло, і він практично невразливий до електричних розрядів і дробової зброї. До пробудження, незважаючи на властивості гуми, плід Луффі є парамецією, а не логією, адже його тіло лише здатне імітувати властивості гуми (тягтися, не пропускати електрику тощо), але не складається з неї. Він вважає за краще битися в рукопашному бою, постійно використовуючи здатність свого диявольського плоду. Як і всі люди, що з'їли диявольський плід, Луффі не вміє плавати і при зануренні у воду каменем падає на дно, а також слабшає, якщо поруч з ним знаходиться мінерал «морський камінь» (Кайросекі), що нейтралізує силу диявольського плоду. За власним твердженням, Луффі дуже багато тренувався, внаслідок чого його сила, витривалість і швидкість набагато перевершують ті, що є у звичайної людини. Крім того, у нього неймовірно сильна воля, яка не раз допомагала йому досягти своєї мети.

Будучи «гумовою людиною», Луффі може використовувати так звані «гіри» або «передачі»: є «друга», «третя», «четверта» і «п'ята» передачі. «Перша передача» — це стан, коли Луффі не використовує передачі. Під час використання другої передачі Луффі стискає частину свого тіла, тим самим прискорюючи кровотік і значно підвищуючи свою силу і швидкість. Коли Луффі застосовує третю передачу, то він робить на своєму тілі дірку і закачує туди повітря, тобто «надуває» частину свого тіла — зазвичай руку або ногу — до гігантських розмірів, у такий спосіб значно підвищуючи руйнівну міць свого удару. Можна використовувати обидва гіри одночасно, однак це дуже сильно вимотує Луффі. «Четверта передача» — для його застосування Луффі «надуває» свої м'язи і покриває їх волею озброєння. Луффі стає «пружною» людиною. У такому стані його тіло стає настільки пружним, що воно починає скакати подібно до м'ячика. Відмінною особливістю техніки є те, що Луффі вже не розтягує кінцівки, а подібно до пружини стискає їх всередину, а потім вистрілює ними. Швидкість і міць атак Луффі багаторазово зростають. Ця техніка відкриває Луффі ще одну техніку з «Шістьох військових стилів» — Місячна хода. При використанні п'ятої передачі, Луффі стає практично непереможним, і може все оточення робити гумовим, тим самим підлаштовувати оточення в битві під себе. П'яту передачу не можна відтворити, її можна використовувати тільки пробудивши міфічний зоан Ніки — бога сонця у всесвіті One Piece. Перебуваючи в п'ятій передачі, здібності Луффі значно збільшуються, наприклад, він може перетворюватися на гіганта або збільшувати частини свого тіла до значно більших розмірів, ніж у третьому гірі, крім того, він робить це без необхідності закачувати в них повітря. Також він здатний робити тіла своїх суперників і своє оточення гумовим. У бою з Кайдо Луффі буквально зловив блискавку (природну) і метнув її в нього.

Після дворічного тренування Луффі опановує всі три типи волі. Воля озброєння дозволяє йому покривати тіло невидимою бронею, а також використовувати її при ударі і збільшувати його силу. Воля спостереження дозволяє йому передбачати дії ворогів та відчувати, коли вони поряд. Нарешті, Луффі один з тих небагатьох, хто має здібності королівської волі, що дозволяє позбавляти свідомості супротивників зі слабкою силою волі одним поглядом. У першій частині серіалу Луффі кілька разів її неусвідомлено використовує, але згодом вчиться її контролювати. В арці Вано Луффі навчається нової форми волі озброєння — Рюо, за допомогою якої можна завдавати шкоди нутрощам ворога, а також просунутій формі королівської волі, якій можна покривати тіло і завдавати атаки, не торкаючись ворога. Використовуючи одночасно другу передачу і волю озброєння, Луффі використовує «Удар Алого Яструба», при якому його кулак загоряється, і при ударі завдає ворогові сильної шкоди. Коли Луффі воював з Магелланом, той отруїв його за допомогою свого диявольського плоду, проте Луффі вижив і в результаті отримав імунітет до багатьох отрут.

Появи

[ред. | ред. код]

One Piece

[ред. | ред. код]

На початку серіалу Луффі стає друзями зі знаменитим піратом «Рудим» Шанксом. Луффі випадково з'їдає плід Гума-Гума, який був у Шанкса, внаслідок чого Шанкс рятує Луффі від морського звіра — володаря морів — ціною своєї руки. Випливаючи з рідного міста Луффі, Шанкс віддає йому свій солом'яний капелюх і бере з нього обіцянку: коли Луффі стане Королем піратів, тоді й поверне його. Через десять років після тих подій Луффі вирушає в плавання океаном Іст-Блю, щоб зібрати собі команду. Першим, хто до нього приєднався, став фехтувальник Ророноа Зоро, колишній мисливець на піратів. Потім до нього приєднується злодійка на ім'я Намі, яка стала в його команді штурманом, довгоносий боягузливий брехун Усопп, що став каноніром, і кок Санджі, закінчений донжуан. Команда Луффі згодом стала відома, як «Пірати Солом'яного капелюха», і перемогла таких лиходіїв, як капітан Морган, «Клоун» Баггі, капітан Куро, Дон Крейг. Згодом Намі залишає команду і виганяє корабель, щоб викупити своє село у риболюдини Арлонга, який безперестанку її тероризує, проте Луффі долає Арлонга і повертає Намі в команду.

Луффі вирушає на Гранд-Лайн, однак, коли він зупиняється в найближчому до нього порту Логтауні, за ним починає слідувати дозорний на ім'я Смокер. Смокеру майже вдається схопити Луффі, але його рятує загадковий чоловік у балахоні на ім'я Драгон. На Гранд-Лайн до Луффі приєднується принцеса Нефертарі Віві, чия країна Алабаста, розташована на пустельному острові, перебуває у стані громадянської війни. Віві з'ясувала, що за кровопролиттям у її країні стоїть Крокодайл, один із семи Великих корсарів, і Луффі вирішує їй допомогти. По дорозі, зупинившись на острові Драм, він запрошує собі в команду оленя Тоні-Тоні Чоппера, який стає судновим лікарем. В Алабасті Луффі бореться з Крокодайлом і перемагає його, тим самим припиняючи війну. Віві залишається в Алабасті, а друзі продовжують свій шлях. Незабаром після подій на острові Алабаста до команди Луффі приєднується Ніко Робін, дівчина-археолог, яка вміє читати написи на стародавніх каменях-понегліфах, колишня права рука Крокодайла.

Просуваючись далі, Луффі знайомиться з піратом Маршаллом Д. Тічем, який, як і Луффі, мріє стати Королем піратів. Потім команда прибуває на небесний острів Скайпія, де триває війна між двома народами. Луффі перемагає правителя острова «бога» Енеля, і на Скайпії настає мир. Незабаром після пригод на острові Скайпія команда стикається з адміралом дозорців Кудзаном, який розповідає команді, що знання Робін по негліфах невигідні Світовому уряду: у написах на понегліфах містяться докази про те, що Світовий уряд прийшов до влади сумнівним шляхом. Луффі відмовляється видавати Робін уряду і намагається битися з Кудзаном, але той легко перемагає його. Команда допливає до суднобудівної верфі Вотер-Севен, де вони вступають у конфлікт із бандою кіборга Френкі. Незабаром Робін захоплює таємна організація Світового уряду CP-9, проте Пірати Солом'яного капелюха разом з Френкі, який приєднався до них, намагаються її врятувати і оголошують війну Світовому уряду, стерши з землі острів-в'язницю «Еніес-Лоббі», а Луффі перемагає найсильнішого агента CP-9 Роба Луччі і рятує Робін.

Команда потрапляє на гігантський корабель «Трилер-Барк», де знайомиться з скелетом на ім'я Брук. На «Трилер-Барку» капітаном є Гекко Морія, один із семи корсарів. Його здатність — викрадати тіні живих істот та з їхньою допомогою пожвавлювати зомбі. Луффі перемагає Морію, після чого до Брука повертається його тінь, і він стає частиною команди, де виконує обов'язки музиканта. На архіпелазі Сабаоді, який знаходиться близько до кінця першої половини Гранд-Лайну, Луффі знайомиться з Сільверсом Рейлі, колишнім першим помічником у команді Гол Д. Роджера. Незабаром Луффі його друзі стикаються з Бартоломьо Кумою, який телепортує кожного члена команди у різне місце.

Луффі опиняється на острові Амазон Лілі, де живуть тільки жінки на чолі з Боа Хенкок, яка ненавидить чоловіків. Луффі стає відомо, що його прийомного старшого брата Портгаса Д. Ейса захопив Чорна Борода, який виявився Маршалом Д. Тічем. Він видав Ейса Морському дозору, і скоро Ейса стратять. Також стає відомо, що один із чотирьох імператорів, «Білоус» Едвард Ньюгейт, вирішує зібрати всю свою флотилію і врятувати члена своєї команди Ейса з рук дозорних. Несподівано для всіх, Хенкок закохується в Луффі та допомагає йому пробратися до в'язниці Імпел-Даун, де тримають Ейса, але Луффі запізнюється, тому що Ейса повезли на публічну страту до Генштабу Морського дозору — Марінфорда. В Імпел-Дауні Луффі бореться з Магелланом, який отруює його за допомогою сили свого диявольського фрукту, але Луффі дивом вдається вижити. Луффі звільняє багатьох піратів із в'язниці, зокрема Баггі, Крокодайла та риболюдину Джімбея, які стають його союзниками, а потім вирушає до Генштабу Морського дозору. Одночасно Ньюгейт і його флотилія також добираються до Марінфорда, і починається битва. Головнокомандувач дозорних Сенгоку оголошує, що батько Луффі — Манкі Д. Драгон, який очолює Революційну армію і веде активну боротьбу проти Світового уряду, один із найрозшукуваніших злочинців у світі, а дід — Манкі Д. Гарп, один із найсильніших дозорних, віце-адмірал, що колись переслідував і бився на рівних із самим Гол Д. Роджером, а також став прийомним дідом Ейса на його прохання. Луффі звільняє Ейса, але Ейса вбиває адмірал Сакадзукі, через що Луффі впадає у відчай. Якийсь час Луффі важко переживає втрату Ейса і навіть хоче відмовитися від мрії стати Королем піратів, вважаючи себе занадто слабким, але Джімбей допомагає йому знову знайти надію. Після того, як Луффі оговтується від втрати Ейса, Рейлі радить йому і його команді залишитися в тих місцях, куди їх відправив Кума, і потренуватися два роки, перш ніж вирушати в Новий світ. Луффі подає знак своїй команді через газету, і ті починають тренування, кожен член під керівництвом свого вчителя, а Луффі під керівництвом Рейлі. Рейлі навчає Луффі володіти всіма трьома видами волі.

Через два роки команда Солом'яного капелюха возз'єднується на архіпелазі Сабаоді, і зустрічаються на «Саузенд Санні», що охоронявся Бартоломью Кумою, який, як з'ясовується, таємно допомагав Луффі, і в обмін на можливість допомоги Луффі його роботизував і позбавив своєї волі професор Вегапанк. Герої покривають корабель міхуром і вирушають під Ред-Лайн, через острів Риболюдей. На острові Риболюдів намагається влаштувати державний переворот риболюдина на ім'я Ході Джонс, фанатично відданий ідеям Арлонга про те, що люди — нижчі створіння порівняно з риболюдьми. Стає відомо, що принцеса русалок Шірахоші, з якою потоваришував Луффі, здатна повелівати володарями морів і, таким чином, є Посейдоном — однією з трьох легендарних зброй, здатних знищити світ. Луффі рятує Шірахоші та сстрів Риболюдей від Джонса, звернувши на себе увагу «Великої Мамочки» Шарлотт Лінлін, однієї з Імператорів морів, а потім пропонує Джімбею вступити до нього в Команду, але Джімбей відповідає, що зробить це пізніше.

Прибувши до Нового світу, друзі опиняються на острові Панк Газард, одна половина якого заморожена, а інша палає вогнем. Тут Луффі зустрічає Трафальгара Лоу, що став одним із Великих корсарів. Разом вони укладають союз проти Кайдо, одного з Імператорів морів. На острові вони перемагають Цезаря, який розробляв зброю масового знищення. Потім вони вирушають до королівства Дрессроза, яким править Великий корсар Донкіхот Дофламінго, щоб знищити фабрику штучних диявольських плодів і таким чином посунути Кайдо до поразки. Після перемоги над Дофламінго та руйнування фабрики Луффі та частина команди (інша частина рушила у Вано) прибувають на острів Дзо, який розташувався на спині колосального слона Зуніші, який населений народом мінків – напівлюдей, напівтварин. Незадовго до цього їх атакував Джек, один із підлеглих Кайдо, але Солом'яні капелюхи допомагають мінкам. Санджі змушують плисти в землі Великої Мамочки, тому команди Луффі, а також мінки Керрот та Педро вирушають за ним. На території Великої Мамочки Луффі та Капоне Бедж роблять замахи на Велику Мамочку, але вона виживає, і герої рятуються втечею. Педро жертвує собою заради втечі інших, Луффі в Дзеркальному світі бореться з Катакурі, а Керрот пробуджує свою справжню силу — сулонг — під час повного місяця.

Успішно втікши від Великої Мамочки і забравши Санджі, команда возз'єднується в країні Вано, де править йонко Кайдо. Луффі вступає в битву з ним, але майже відразу ж зазнає поразки і вирушає до в'язниці. Там він зустрічає старого Хьйогуро, який навчає його новій формі волі — рюо, і пізніше вони втікають. Луффі, його друзі і «9 червоних піхов» і 5000 самураїв вторгаються на Онігашіму — фортецю Кайдо і місце, звідки він править. Луффі знову бореться з ним і знову програє та падає у море. Команда Лоу ловить його, а Кодзукі Момоноске, син колишнього правителя Вано, повертає його на Онігашіму. Тим часом Кайдо за допомогою сили свого плоду буквально підняв острів на небо з метою обрушити його на столицю Вано. Луффі знову вступає в поєдинок з Кайдо, в ході якого останній сильно слабшає, проте агент СР0 заважає Луффі і той знову програє. Кайдо розчарований таким нецікавим результатом, проте Луффі пробуджує свій плід Гума-Гума (який насправді є плодом Людина-Людина Тип: Міфічний зоан, модель: Ніка), перетворюючись буквально на бога Сонця і нарешті долає Кайдо. Друзі разом із жителями Вано святкують перемогу. Їм намагається перешкодити новий адмірал Дозору — Арамакі — але Шанкс проганяє його.

Зараз дія розгортається на Яйцеголовому острові, землі майбутнього, де знаходиться лабораторія доктора Вегапанка, якого Світовий уряд вирішив усунути, а Луффі, який отримав звання Імператора морів, і команда вирішила його врятувати.

Інші медіа

[ред. | ред. код]

Луффі присутній у всіх відгалуженнях аніме-серіалу та манги: у повнометражних фільмах, в OVA та в іграх. Існує епізод-кросовер One Piece, де присутні також персонажі Toriko[9]. Через рік вийшла серія-кросовер з персонажами One Piece, Toriko та Dragon Ball Z, відповідно, в обох цих серіях присутній Луффі[10]. Еїтіро Ода і Акіра Торіяма разом створили мангу-кросовер Cross Epoch, що вийшла в 2006 році, де присутні персонажі One Piece і Dragon Ball Z[11]. Луффі з'являвся також в іграх-кросоверах: Battle Stadium D.O.N (GameCube і PlayStation 2)[12], Jump Super Stars (Nintendo DS)[13], Jump Ultimate Stars (Nintendo DS)[14] та J-Stars Victory VS (PlayStation 3, PlayStation Vita)[15].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Луффі тричі був на першому місці в списку популярності персонажів манги, що виходить у японському журналі Weekly Shonen Jump[16][17]. Майк Макфарланд і Крістофер Сабат, що озвучували дубляж Funimation Entertainment, відзначали, що Луффі більш харизматичний, ніж Гоку, головний герой Dragon Ball[18]. Луффі був номінований на нагороду Japanese Animation Awards 2008 у номінації «Кращий чоловічий персонаж», проте поступився Алукарду з манги «Хеллсінг»[19][20]. Сайт IGN поставив його на 22-е місце у списку найкращих аніме-персонажів[1].

T. H. E. M. Anime Reviews охарактеризував Луффі, як «милого ідіота», вважаючи його дуже оптимістичним та ідеалістичним. В огляді четвертого повнометражного фільму Dead End Adventure The Star Online зазначає, що Луффі «відмінний боєць», але в той же час «абсолютно пустоголовий»[21]. Ріка Такахаші у своїй статті на сайті EX.org зазначала, що здібності Луффі у вигляді розтягування виділяють його серед головних героїв манги в жанрі сьонен, і вважала, що вони привнесли в серіал «щось свіже та цікаве»[22]. Anime News Network порівняв Луффі з головним героєм аніме та манги Rurouni Kenshin Хімурою Кенсіном, оскільки обидва мають схожі характери[23]. Mania Entertainment назвала Луффі «великим сьоненовським героєм»[24].

На подяку за те, що Еїтіро Ода в 2016 році пожертвував 8 мільйонів доларів на відновлення свого рідного міста Кумамото після землетрусу, за указом губернатора було встановлено пам'ятник Луффі навпроти будівлі адміністрації префектури[25].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Кріс Маккензі (20 жовтня 2009). Top 25 Anime Characters of All Time. IGN. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 21 жовтня 2009.
  2. ↑ Ода Еїтіро. One Piece Color Walk. — Shueisha, 2001. — С. 105. — ISBN 978-4-08-859217-6.
  3. ↑ Interview with Eiichiro Oda // Weekly Shonen Jump. — Viz Media.
  4. ↑ Ватанабе Рой. A Story to Draw the Ultimate One Frame // COMICKERS. — .
  5. ↑ Interview with Eiichiro Oda. manganohi.jp. Архів оригіналу за 4 лютого 2008. Процитовано 6 листопада 2008.
  6. ↑ Ода Еїтіро. One Piece. — Shueisha. — Т. 1.
  7. ↑ а б Ода Еїтіро. One Piece. — Shueisha. — Т. 4.
  8. ↑ Ода Еїтіро. One Piece. — Shueisha. — Т. 5.
  9. ↑ Toriko, One Piece Get Crossover TV Anime Special. Anime News Network. 2 березня 2011. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 11 липня 2013.
  10. ↑ Toriko, One Piece, Dragon Ball Z Get Crossover Anime Special. Anime News Network. 5 лютого 2012. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 11 липня 2013.
  11. ↑ Корріна Лоусон (3 вересня 2011). Comics Spotlight on Shonen Jump #100. Wired.com. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 11 липня 2013.
  12. ↑ バトルスタジアム D.O.N. Namco Bandai. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 29 вересня 2008.
  13. ↑ ガンバリオン公式ホームページ 開発タイトル一覧 Jump Super Stars (ジャンプスーパースターズ). Ganbarion. Архів оригіналу за 12 березня 2005. Процитовано 29 вересня 2008.
  14. ↑ ガンバリオン公式ホームページ 開発タイトル一覧 Jump Ultimate Stars (ジャンプアルティメットスターズ). Ganbarion. Архів оригіналу за 8 січня 2007. Процитовано 29 вересня 2008.
  15. ↑ Скотт Грін (24 червня 2013). "J-Stars Victory Vs." Game System Details Revealed. Crunchyroll. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
  16. ↑ Ода Еїтіро. One Piece. — Shueisha. — Т. 7.
  17. ↑ Ода Еїтіро. One Piece. — Shueisha. — Т. 43.
  18. ↑ Майк МакФарланд, Крістофер Сабат. One Piece: Season 1, First Voyage Disc 1; Staff Commentary on Episode 1 (DVD). Funimation Entertainment.
  19. ↑ Society for the Promotion of Japanese Animation Announces SPJA Industry Award Finalists at Tokyo International Anime Fair. Anime News Network. 27 березня 2008. Архів оригіналу за 3 вересня 2009. Процитовано 4 липня 2009.
  20. ↑ Anime Expo 2008 Announces the 2008 SPJA Award Winners. Anime News Network. 4 липня 2008. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 4 липня 2009.
  21. ↑ Nice Piece of Work. The Star Online. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 12 лютого 2008.
  22. ↑ Ріка Такахаші (1998). One Piece. Society for the Promotion of Japanese Animation. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 19 травня 2009.
  23. ↑ Зак Бертчі (3 серпня 2002). One Piece anime review. Anime News Network. Архів оригіналу за 11 червня 2009. Процитовано 29 червня 2009.
  24. ↑ Брайс Култер (5 червня 2008). One Piece Season 1 Part 1. Mania Entertainment. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 29 червня 2009.
  25. ↑ Statue of 'One Piece' character Monkey D. Luffy unveiled in Kumamoto. The Japan Times. 30 березня 2018. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 19 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манкі_Д._Луффі&oldid=45301389